Найбільш поширений у Поліссі України. Спочатку проявляється так само, як і чорний, у вигляді невеликої вдавленої плями, що повільно збільшується. Згодом у цих місцях утворюються напливи й тріщини, а навколо них — темно-червоні горбики-пікніди.

Розрізняють відкриту і закриту форми звичайного раку. Яблуню уражують обидві форми, грушу — як правило, відкрита.

Характерним для останньої є утворення на стовбурах і гілках відкритих ран із зморшкуватими пухлинами по краях. Закрита проявляється утворенням напливів, що майже повністю вкривають рану.

Збудник звичайного раку — сумчастий гриб Nectria galligena Bres. порядку Hypocreaies. У рослину він проникає тільки в місцях пошкоджень. У процесі розвитку гриб утворює сумчасте й конідіальне спороношення. Сумчасте являє собою строми з перитеціями, у яких формуються сумки із сумкоспорами. Перитеції кулясті, темно-коричневі, 225-375 х 210-375 мкм. Сумки булавоподібні, 75-93 х 12-15 мкм. У них закладаються по 8 товстостінних, двоклітинних, розміром 9-10 х 5-7 мкм, сумкоспор.

Конідіальне спороношення у N.galligena буває у вигляді мікро-і макроконідій, які формуються на грибниці або молодих стромах. Мікроконідії одноклітинні, 4-6 х 1-1,5 мкм, а макроконідії серпоподібні, багатоклітинні і залежно від віку бувають різні за розміром — від 10-24 х 3,6-5,4 до 45-60 х 4-6 мкм.

Патоген зимує грибницею і перитеціями. Його розвиток відбувається при температурі від 2 до 30°С. Для поширення спор важливе значення має вологість, тому воно відбувається у дощові осінні та весняні місяці.

Шкідливість хвороби полягає у порушенні діяльності провідної системи кори, внаслідок чого змінюється обмін речовин. Вуглеводи здебільшого нагромаджуються у надземних частинах рослини, а в коренях їх кількість різко зменшується. Порушення водного балансу негативно позначається на розвитку молодих пагонів. Дерева, хворі на звичайний рак, менш зимостійкі, що, в свою чергу, сприяє посиленню розвитку хвороби.