Хвороба проявляється на молодих листках, пагонах, суцвіттях, іноді — плодах. У насадженнях яблуні її виявляють навесні, після розпукування бруньок і на початку утворення перших листків. На пагонах і листках проявляється майже одночасно. На пагонах з'являється спочатку білий, а згодом брудно-сірий наліт, який темнішає, і на ньому формуються чорні крапки — клейстотеції патогена. На листках (здебільшого з нижнього боку) і черешках утворюється сірувато-білий наліт, що пізніше стає рудуватим, а на суцвіттях, пелюстках, чашолистиках і квітконіжках — білий наліт. Дослідженнями Ю.В. Калюжного (1962) встановлено, що уражені суцвіття порівняно із здоровими відстають у розвитку на 4-6 днів. На плодах борошниста роса спостерігається на початку їх формування і проявляється у вигляді білого нальоту, який швидко зникає. Замість нього утворюється так звана іржава сіточка, що нагадує коркову тканину, яка виникає внаслідок механічних пошкоджень або після обприскування інсектофунгіцидами. Дуже рідко на плодах можна виявити клейстотеції, оскільки після утворення вони швидко обсипаються.

Збудником борошнистої роси яблуні є сумчастий гриб Podosphaera leucotricha Salm., який належить до родини Erysiphaceae. Крім яблуні, він інколи уражує грушу.

P. leucotricha утворює поверхневу грибницю, що прикріпляється до органів рослин апресоріями, від яких всередину тканини проникають гаусторії. На грибниці навесні і влітку розвивається конідіальне спороношення й формується сумчаста стадія — клейстотеції з сумками і сумкоспорами.

Конідіальне спороношення складається з одноклітинних еліптичних конідій, 28-30 х 12 мкм, що розміщуються ланцюжками по 6-9 шт. на безбарвних, циліндричних конідієносцях.

Вперше конідії з'являються на початку фази відокремлення пуп'янків. Посилюється конідіальне спороношення з розвитком молодих листків і качанів. За допомогою конідій гриб швидко поширюється, заражаючи молоді органи. Інкубаційний період від моменту зараження до появи нового грибного нальоту з конідіями становить 4-10 діб і залежить від температури та особливостей розвитку рослини-живителя.

Помічено, що в жарку, посушливу погоду загальний стан рослин погіршується, знижується їхня стійкість до борошнистої роси. Клейстотеції збудника розвиваються дещо пізніше, ніж конідії, але частіше на молодих пагонах і черешках листків. Вони темно-коричневі, кулясті, 75-100 мкм у діаметрі, мають придатки двох типів: одні на верхівці (їх 3-12), розгалужені, 150-180 мкм довжиною, інші розміщуються біля основи клейстотецію, короткі, звивисті.

У кожному клейстотеції формується одна сумка з восьмома сумкоспорами. Сумки еліптичні, 55-70 х 45-50 мкм, з сумкоспорами одноклітинні, 22-26 х 12-14 мкм. Сумчаста стадія гриба в розвитку інфекції великої ролі не відіграє, оскільки до весни клейстотеції можуть руйнуватись під впливом інших мікроорганізмів. Зберігається патоген протягом зими тільки грибницею у подушках і бруньках, тому саме на них навесні виявляють перше конідіальне спороношення.

Шкідливість борошнистої роси за сильного її розвитку може бути великою. Уражені листки недорозвиваються, швидко обпадають, а пагони відстають у рості, їхні верхівки часто засихають. Хворі суцвіття плодів не утворюють, а сформовані зав'язі швидко обсипаються. Хвороба може знизити врожай яблук на 30-50%.

Багато дослідників вважають, що борошниста роса знижує зимостійкість дерев. Насамперед, гинуть уражені пагони і заражені бруньки. При цьому гине і грибниця P.leucotricha, чим пояснюється згасання інфекції після суворої зими.

Імунних до борошнистої роси сортів яблуні немає. Всі вони більше або менше уражуються збудником. Особливо сильно хворіють такі високоцінні сорти, як Ренет Симиренка, Джонатан, Кальвіль сніговий та ін. Менше уражуються Ренет шампанський, Старкінг, Шефран літній та ін.

Проти хвороби проводиться вирізування і видалення восени або рано навесні уражених пагонів. Не можна допускати різкого зниження вологості грунту в садах. Обов'язкова хімічна обробка рослин фунгіцидами.