Захворювання виявляють вогнищами в районах з підвищеною вологістю. Уражена коренева система темніє, загниває і відпадає біля вузла кущення. Основа стебла чорніє, і під піхвою першого нижнього листка утворюється скупчення буруватої грибниці з великою кількістю псевдотецГі'в, що виступають на поверхню.

Збудник — сумчастий гриб Gaeumannomyces graminis van Ark. et Oliver (Ophiobolus graminis Sacc). Належить до порядку Dothideales. Він утворює гладенькі, вугласті псевдотеції, 500-700 мкм у діаметрі, з продихами, які вкриті щетинками і мають коротку горловинку. Сумки видовжено-циліндричні, іноді зігнуті, розміром 80-90 х 12-13 мкм. У кожній з них по 8 паличкоподібних сумкоспор. На кінцях вони трохи звужені й тупі, безбарвні чи жовтуваті, розміром 70-75 х 3-4 мкм, в більшості 4-6-клітинні. Між сумками парафізи не утворюються. Формуються сумки із сумкоспорами здебільшого з осені, проте фізіологічно вони дозрівають навесні, коли відбувається зараження рослин. На грибниці можуть також утворюватись хламідоспори, які зимують, а навесні проростають і уражують рослини. Збудник офіобольозу інтенсивно розвивається при підвищеній вологості й температурі від 4 до 33°С (оптимум 19-24°С).

У грунті патоген часто розповсюджується грибницею, чим і пояснюється прояв хвороби вогнищами. Уражені рослини погано кущаться, під час цвітіння у них зав'ядають листки і відмирають стебла, а у колоссях стебел, що не відмирають, часто формується щупле зерно, а ще частіше буває пустоколосість. Продуктивність уражених рослин знижується на 40% і більше. Стійких до хвороби сортів немає.