Хвороба розповсюджена скрізь. Уражуються стебла, листки, листкові піхви, а інколи і колосся. Проявляється хвороба, як і у пшениці, у вигляді білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду і розміщується на органах рослин щільними подушечками, на яких формуються чорні клейстотеції.

Збудник хвороби — сумчастий гриб Erysiphe graminis DC. f.hordei Em. Marchal. Він утворює на грибниці конідіальне спороношення і сумчасту стадію. Конідії одноклітинні, безбарвні, циліндричні, 30-32 х 10-12 мкм, розміщені ланцюжками на одноклітинних, трохи подовжених конідієносцях. Сумчаста стадія гриба утворюється формуванням клейстотеціїв з сумками і сумкоспорами. Клейстотеції округлі, спочатку коричневі, а з часом чорні, 130-180 мкм у діаметрі, мають невелику кількість світлих коротких придатків. У клейстотеції формується кілька безбарвних, еліптичних сумок, 70-100 х 25-40 мкм. У кожній з них — по 4-8 безбарвних еліптичних сумкоспор, 20-23 х 11-13 мкм.

Поширюється гриб під час вегетації рослин конідіями, а взимку зберігається на озимому ячмені, сходах падалиці і рештках роcлин клейстотеціями. З останніх навесні розповсюджуються^ сумки із сумкоспорами, від яких відбувається зараження рослин.

Нерідко перезимовує на живих рослинах і грибницях, на яких формуються навесні нові конідії. Зараження рослин від конідій і сумкоспор відбувається при вологості повітря 50-100% і температурі 1-20°С. Інкубаційний період хвороби триває від 3 до 11 діб. При температурі вище 30°С розвиток борошнистої роси припиняється. Інтенсивний він у загущених і надмірно ранніх посівах озимого, а також пізніх посівах ярого ячменю. Борошниста роса викликає підвищення транспірації, погіршення структури хлоропластів і передчасне усихання листя. Недобір урожаю від хвороби може досягати 15% і більше. Підвищену стійкість до борошнистої роси мають сорти: озимого — Бемір 2, Силует, ярого — Одеський 115, Донецький 9 та ін.