Хвороба сильно розвивається у тих зонах, де за липень — вересень сума опадів становить 500 мм І більше при середньодобовій температурі не нижче 20°С

Уражуються стебла, листкові піхви, листки, але частіше качани. На стеблах, переважно на нижніх міжвузлях, біля вузлів з'являється побуріння, потім розм'якшуються тканини, і стебло ламається. Часто під піхвами листків з'являється біла грибниця. У місцях побуріння утворюються крапкоподібні, спочатку білі, а затим чорні пікніди. Особливо велика їх кількість на уражених стеблах, які перезимували. На уражених листках також з'являються бурі плями, іноді — пікніди.

Найбільш характерно диплодіоз проявляється на качанах. З нижньої частини вони вкриваються суцільним білим м'яким ватоподібним нальотом, який поширюється на прилеглі до качана обгортки. Сильно уражені качани мають зморщений і недорозвинений вигляд, легко ламаються. На слабоуражених качанах можна спостерігати пухку білу грибницю, яка розмішується між борозенками або біля основи зернівок. Іноді зернівки в ураженому качані набувають коричневого кольору і легко кришаться. Найбільш типові прояви диплодіозу — утворення на зернівках, особливо в ділянці зародка, усередині стрижня і на обгортках, що прилягають до качана, пікнід у вигляді чорних крапок, які трохи піднімаються.

Збудником диплодіозу є незавершений гриб Diplodia zeae Lev. порядку Sphaeropsidales. Пікніди гриба округлі або злегка приплюснуті, чорнувато-сірі, 350-500 мкм у діаметрі. Вони утворюються у тканині рослини або на щільних скупченнях грибниці. У пікнідах формується велика кількість довгастих, прямих або трохи зігнутих дво- і триклітинних пікноспор розміром 13-33 х х 3-7 мкм. Найкраще проростають спори при 20°С, а розвивається хвороба при 28-30°С

Запізнення із збиранням кукурудзи спричинює посилення розвитку диплодіозу на качанах.

Джерелом інфекції хвороби є уражене насіння й уражені рештки рослин на полі. Причому на рештках рослин у грунті гриб може зберігатися протягом 3-4 років.

Останнім часом у США виведено гібриди кукурудзи, які мають підвищену стійкість до диплодіозу.