Виявляється хвороба переважно у другій половині вегетації рослин. На уражених листках з'являються злегка буруваті, без контурів плями, на яких утворюється слабкий сіруватий наліт. Уражене листя потовщуєтся і скручується. Пізніше потовщення розриваються, і з них висипається летюча темно-коричнева маса спор. Іноді тичинки набувають листоподібної форми, чим і пояснюється часткова стерильність суцвіття.

Збудник хвороби — нижчий гриб Sclerospora graminicola Schroeter порядку Peronosporales, класу Oomycetes. Він утворює нестатеве і статеве спороношення. При першому зооспорангієносці із зооспорангіями стирчать через продихи й утворюють наліт на уражених листках. Зооспорангієносці сіруваті, розміщуються поодиноко або невеликими купками, короткі, потовщені, з короткими розгалуженнями і загостреними кінцями, на яких утворюються майже кулясті, світло-сірі зооспорангії розміром 18-22 х 12-18 мкм. При проростанні із зооспорангія виходять 1-4 зооспори. При другому ооспори утворюються у великій кількості в середині уражених тканин. Вони кулясті, 30-45 мкм у діаметрі, мають потовщену темно-коричневу оболонку.

Крім проса, патоген уражує багато культурних і диких злаків, які є резерватором інфекції. Зимує гриб ооспорами на рештках уражених рослин на поверхні грунту. Навесні вони проростають, утворюють зооспорангій, з якого виходять зооспори, і, розповсюджуючись, викликають зараження. Під час вегетації рослин вторинне зараження відбувається від зооспор, які формуються в зооспорангіях, утворених нестатевим шляхом.

Патоген може розповсюджуватись І з насінням у вигляді зооспор, які бувають як домішка.

Стійких до склероспорозу сортів проса немає.