Система удобрення.
При урожайності 60 ц/га зерна озимий ячмінь виносить 120-180 кг/га азоту; 42-90 кг/га фосфору та 120— 180 кг/га калію. Повне забезпечення озимого ячменю основними елементами живлення є основною передумовою одержання високих та стабільних урожаїв.
Фосфорні добрива особливо потрібні в перші 4—5 тижнів вегетації. Вони стимулюють розвиток кореневої системи, формування колосу, озерненість.
Калій інтенсивно надходить у рослини з перших днів росту і до цвітіння. Він зміцнює стебла, знижує ураження хворобами, підвищує виповненість зерна.
Озимий ячмінь добре реагує на внесення азотних добрив. Серед озимих зернових він має найкоротший вегетаційний період, оскільки сіють його після жита і пшениці, а влітку він достигає приблизно на два тижні швидше. Короткий період активного засвоєння поживних речовин з ґрунту та інтенсивне кущіння і наростання вегетативної маси, вимагають високого рівня забезпечення азотом. Озимий ячмінь характеризується раннім весняним відростанням, має підвищену потребу в цей період в азоті, тому забезпечує високі прирости врожаю від весняного підживлення.
У Лісостеповій зоні під озимий ячмінь рекомендується вносити N45-60P45-60K45-60. B Закарпатті N90P45-60K45-60, у зоні Полісся N60-90Р60-90К60-90. Норми добрив зменшують після кращих попередників і підвищують після стерньових і кукурудзи. Для досягнення високих урожаїв норму добрив збільшують до N80-120Р60-90 К60-90
Фосфорні та калійні добрива використовують під основний обробіток ґрунту. Близько 10% фосфору (Р10-15) вносять у рядки при сівбі. Азотні добрива при вирощуванні після гірших попередників доцільно вносити у два прийоми - половину норми під культивацію і половину для підживлення навесні у фазі кущіння. Після кращих попередників азот застосовується в одне чи два підживлення.
Одностороннє підвищення норми азотних добрив сприяє розвитку хвороб у ячменю.
Озимий ячмінь добре реагує на внесення мікроелементів: молібден, бор, кобальт та ін., залежно від типу ґрунту.