Нестача мікроелементів знижує врожайність, викликає ураження хворобами, погіршує якість зерна. Для росту і розвитку сої мікроелементи надзвичайно важливі, оскільки наявність їх у достатній кількості є обов'язковою умовою інтенсивного засвоєння азоту з повітря. Найважливіші мікроелементи для сої - бор, молібден, кобальт.

Бор.

Необхідний рослинам впродовж усієї вегетації. Він забезпечує транспортування асимілянтів у рослині. За його нестачі особливо страждають молоді ростучі органи. Відбувається захворювання і відмирання точок росту, оскільки бор відповідає за диференціацію клітин і формування стінок клітини. Бор збільшує кількість квіток і плодів. Без нього порушується процес достигання насіння. Цей мікроелемент покращує надходження в рослини азоту. Внесення бору доцільне на кислих (рН < 5,5) і лужних (рН > 7,5) ґрунтах. Нестача бору може бути викликана вапнуванням ґрунтів. На бор бідні дерново-підзолисті сірі та бурі лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного складу. Його вносять при вмісті рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг ґрунту.

Молібден.

Сприяє росту коренів, прискорює розвиток і стимулює діяльність бульбочкових бактерій, бере участь у фосфорному та азотному обміні, підсилює синтез хлорофілу. Він локалізується в молодих ростучих органах рослини. В кінці вегетації більша частина його зосереджується у достиглому насінні. Молібден входить до складу ферменту нітрогеназа, який сприяє біологічній фіксації азоту атмосфери. Специфічна роль молібдену в процесі азотфіксації обумовлює покращення азотного живлення бобових культур, підвищує ефективність фосфорних та калійних добрив. При цьому поряд з ростом урожайності підвищується вміст білка. Соя належить до культур, що є досить чутливими до внесення молібденових добрив. Приріст урожаю зерна сої від молібдену становить 2-3 ц/га.

Найбільш ефективне і економічно вигідне застосування молібдену під час передпосівної обробки насіння. Для обробки 1ц насіння використовують 25-50 г молібденово-кислого амонію (50% Мо). При позакореневому підживленні в період бутонізації- початку цвітіння, норма внесення молібденово кислого амонію становить 200 г/га.

Висока ефективність молібденових добрив, при достатньому забезпеченні іншими елементами живлення, досягається при вмісті молібдену на сірих ґрунтах - менше 0,15 мг, на чорноземах -менше 0,15-0,30 мг, на каштанових ґрунтах - менше 0,20-0,55 мг на 1 кг. Особливо потребують внесення молібдену кислі ґрунти.

Значна кількість кобальту міститься в бобових, де він зосереджений у бульбочках, що пов'язано з особливою його роллю (поряд з молібденом) в процесах азотфіксації. Він підвищує інтенсивність засвоєння азоту з повітря, сприяє розмноженню бульбочкових бактерій, скороченню вегетаційного періоду, підвищує врожайність зерна сої. У ґрунт кобальт можна вносити у кількості 200-400 г/га у розрахунку на елемент. Для позакореневих підживлень і передпосівної обробки насіння застосовують відповідно 0,01-0,05%-ні і 0,1-0,5%-ні розчини сірчанокислого кобальту.

Кобальт вносять на сірих ґрунтах при вмісті його лише 1,0-1,1 мг, на чорноземах - менше 0,6-2,0 мг, на каштанових ґрунтах - менше 1,0-1,5 мг. Є рекомендації вносити кобальт і при вищому його вмісті у ґрунті - 2,0-2,5 мг на 1 кг.