Внаслідок вилягання посівів порушується нормальний ріст і розвиток рослин, зменшуються розміри фотосинтезуючої поверхні, сповільнюється засвоєння елементів живлення та води, що спричинює значні втрати врожаю. Чим швидше вилягають посіви, тим більший недобір зерна. Рівень втрат збільшується також внаслідок погіршення умов збирання врожаю у жнива. Ймовірність вилягання зростає за високих доз азоту, дефіциту калію, у загущених посівах, надмірних опадах, за сильних вітрів.

 

Хлормекватхлорид (ССС) блокує біосинтез гормону росту гібереліну, проникаючи в рослину переважно через листки і частково засвоюється кореневою системою з ґрунту. Хлормекватхлорид переміщується в рослині до точки росту. Дія хлормекватхлориду проявляється у гальмуванні розтягування клітин субапікальної меристеми, внаслідок чого інгібується ріст у довжину, сповільнюється диференціація конуса наростання. Це спричинює збільшення тривалості окремих етапів органогенезу і зростання продуктивності колоса завдяки збільшенню його довжини, кількості колосків і зерен у ньому.

 Значення регуляторів росту:

Регулятори росту сприяють скороченню довжини міжвузлів і стебла. Збільшується діаметр соломини і товщина її стінок, внаслідок чого рослини стають стійкими до вилягання. Хлормекватхлорид і терпал С запобігають проникненню збудників гнилей у коріння, захищають від ламкості стебла.

Крім захисту від вилягання, регулятори росту впливають на процес кущіння рослин. Вони зменшують апікальне домінування головного стебла, формується більше бічних стебел, які рівномірно розвинуті і мало відстають у рості від основного стебла, тобто забезпечується синхронне кущіння. У зв'язку з цим морфорегу-лятори з успіхом використовують для підсилення кущіння зріджених і середньогустих посівів, а також: на полях з пізніми (жовтневими) строками сівби озимих культур.

Високі та стабільні врожаї зерна можна мати тільки за умови застосування морфорегуляторів. Вони гарантуватимуть економічну доцільність внесення підвищених норм азотних добрив та пестицидів. Це своєрідне "технологічне страхування" посівів від негативного впливу таких природних явищ, як сильні вітри, заливні дощі з поривами вітру та ін.

Морфорегулятори хлормекватхлорид і терпал С застосовують у різні строки для вкорочення нижніх і верхніх міжвузлів. Найвищою ефективність цих препаратів для захисту від вилягання є при внесенні в такі строки:

Хлормекватхлорид (д.р. хлормекватхлорид, 460 г/л) - у фазі кущіння, коли ще не настало видовження стебла, перший вузол прощупується на висоті 1 см над поверхнею ґрунту.

Не рекомендується зміщувати внесення хлормекватхлориду на середину та кінець четвертого етапу органогенезу через жорстку дію на рослини пшениці, що триває 14 днів, та інтоксикуючу дію на конус росту на п'ятому етапі. Після внесення хлормекватхлориду температура впродовж 5-6 днів повинна бути не нижче 8°С, а найкраще - 12°С.

Терпал С (д. р. хлормекватхлорид, 305 г/л та етефон, 155 г/л) рекомендується внести під час видовження стебла у фазі 2-5 вузлів. Температура повинна бути не нижче 15°С, але не вище 22°С.

Почергове внесення цих препаратів дає змогу контролювати довжину всіх міжвузлів і товщину стінок соломини. У Франції, Німеччині, Англії, де норми внесення азоту часто досягають дуже високого рівня (N_160-210, тобто 5,6-6,2 ц аміачної селітри на 1 га), почергове внесення хлормекватхлориду і терпалу С дає змогу повністю захистити посіви від вилягання.

 

У разі використання морфорегуляторів для інтенсифікації та синхронізації процесу кущіння (зі збереженням захисної дії від вилягання) строки їх внесення мають бути більш ранні. Перелік ретардантів і норма їх внесення подано в табл. 12.

 

Не рекомендується застосовувати ретарданти з метою захис­ту від вилягання в суху погоду, на слаборозвинутих посівах, при потенціалі врожайності нижче 30 ц/га, на забур'янених площах, за норми внесення азоту не більше N₆₀.