Гірчиця — цінна олійна культура. Вирощують два види гірчиці: сизу (сарептську) і білу.

У насінні сизої гірчиці міститься 35-47% олії, а білої -30-40%. Крім олії, в насінні гірчиць накопичується 25-32% білка і до 0,5-1,7% ефірної олії. Жирна гірчична олія належить до слабовисихаючих (йодне число гірчиці сизої 102-108, білої 92-122). Олія має високі смакові якості, її використовують безпосередньо як харчову, а також у консервній, хлібопекарській, кондитерській і інших галузях харчової промисловості. Ріпакова олія є також сировиною для миловарної, текстильної і фармацевтичної промисловості. Ефірну олію використовують для виготовлення парфумерних та косметичних виробів. З макухи сизої гірчиці виготовляють столову гірчицю, медичні гірчичники, фітин та ін. Макуха на корм худобі без належної обробки не використовується.

Гірчиця біла вирощується також на зелений корм та зелене добриво. В 100 кг зеленої маси міститься 11 кормових одиниць. Біла гірчиця також добрий медонос і попередник для всіх культур сівозміни.

Батьківщиною сизої (сарептської) гірчиці вважається Південно-Східна Азія, а білої - Середземномор'я. Здавна гірчицю культивують у Індії, Китаї, Єгипті, Передній Азії. У Росії вперше була введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу с. Сарепти (звідти і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст.

В Україні сизу і білу гірчицю вирощують на невеликих площах. Урожайність гірчиці сизої 10-12 ц/га, білої 12-15 ц/га.