Високий вміст у зерні вівса білка (12-18%), крохмалю (40,8%), жиру (4,67%) і золи (4,05%) визначають його продовольче і кормове значення. Овес є незамінним концентрованим кормом для коней, молодняку інших видів тварин і птиці. Зерно високопоживне: 1 кг його відповідає одній кормовій одиниці із вмістом 85-92 г перетравного протеїну. У зерні вдосталь вітамінів (В_ь В₂) і мікроелементів (кобальт, цинк, марганець). Із нього виготовляють крупи, особливо цінну крупу "Геркулес", галети, печиво, толокно, замінники кави. Вівсяне борошно не містить клейковини і для випікання хліба в чистому вигляді не застосовується. Страви із вівса добре засвоюються організмом і мають велике значення в дієтичному і дитячому харчуванні.

Вівсяна солома (100 кг її становить 31 кормову одиницю) і полова (100 кг - 46 кормових одиниць) за поживністю і засвоєнням найкращий грубий корм. Овес висівають на зелений корм і сіно в суміші з викою, горохом, чиною.

Перші спогади про вирощування вівса відносяться до IV сторіччя до н.е. Як землеробська культура овес посівний відомий народам південно-східної Європи за 1 , 5 - 1 , 7 тис. років до н.е. У Росії овес почав вирощуватись у Нечорноземній зоні з VII ст. Тепер поширений у Росії, СІЛА, Канаді, Європі, особливо в Німеччині, Франції, Фінляндії, Швеції. Світова площа посівів вівса біля 26 млн га.

В Україні овес вирощують переважно в Лісостепу і на Поліссі на площі 0,5-0,6 млн га. За середньою врожайністю (18,9 ц / г а в 2002 р) поступається ярому ячменю. Проте відзначається досить високим потенціалом продуктивності. Так, на сортодільницях України врожайність вівса досягає 65-80 ц/га.