Опубліковано Газета "Агробіз... 12 Червень, 2015 - 15:10
|
З початку проростання насіння гороху пошкоджуються дротяниками, несправжньодротяниками, личинками пластинчастовусих жуків, гороховою мінуючою мухою та іншими.
Сходи гороху пошкоджують бульбочкові довгоносики (смугастий та сірий щетинистий), жуки яких об’їдають листки молодих рослин, особливо перші 4–5 листочків; пізніше їх личинки живляться бульбочками на коріннях гороху.
У період вегетації рослини гороху пошкоджуються п’ятикрапковим довгоносиком, гусеницями листогризучих совок, гороховим трипсом, гороховою попелицею, мінуючими мухами, гороховим комариком та ін.
У фазі бутонізації і цвітіння особливо шкідливими є гороховий комарик, горохова попелиця, гороховий трипс.
У фазі утворення бобів найбільш шкідливими є горохові плодожерки, бобова вогнівка, гороховий зерноїд, личинки п’ятикрапкового довгоносика.
Довідково
В Україні горох є найпоширенішою зернобобовою культурою. Зерно гороху містить 20–35% білка, крохмалю, цукри, жир, вітаміни (А, В1, В2, В6, С, РР, К, Е), каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору). В 1 кг зерна гороху міститься: 180–240 г протеїну, 15,2 г лізину, 3,2 г метіоніну, 2,3 г цистину, 1,6 г триптофану тощо. Зелений горошок має до 25–30% цукру.
Порівняно короткий вегетаційний період та спроможність накопичення азоту в ґрунті за рахунок засвоєння його з повітря бульбочковими бактеріями роблять горох одним із кращих попередників озимих культур.
Середня урожайність насіння гороху у світовому землеробстві становить 11,8 ц/га, в Україні 18–25 ц/га (окремі господарства при вирощувані за інтенсивними технологіями збирають по 40–50 ц/га).
В Україні однорічним бобовим культурам і сходам багаторічних трав завдають шкоду понад 14 видів бульбочкових довгоносиків. До найбільш поширених та шкідливих належать смугастий та сірий щетинистий довгоносики.
Бульбочковий смугастий та бульбочковий сірий щетинистий довгоносики
Смугастий довгоносик в Україні поширений повсюди, але більше в зоні достатнього та нестійкого зволоження; сірий щетинистий - переважно в лісостеповій зоні, менше зустрічається у степовій. Пошкоджують вику, сочевицю, чину, люпин, але найбільше горох. Жуки землисто-сірого забарвлення, з короткою головотрубкою завдовжки 3,5–4,5 мм. Яйце овально-кругле, біло-жовтого забарвлення, завдовжки 0,2–0,3 мм, свіжовідкладене - блискуче, а через 2 дні набуває чорного забарвлення. Личинки злегка зігнуті, білуваті, із блідо-коричневою головою, завдовжки до 5 мм. Цикл розвитку обох видів і їх біологія майже однакові.
 Зимують жуки в ґрунті, на полях багаторічних бобових трав та перелогах із дикорослими бобовими травами. Навесні за середньодобової температури +7..+8°C, а в години льоту +13 °C вони зосереджуються на посівах бобових культур і об'їдають листя.Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту, листя та стебла, звідки вони після підсихання обсипаються на землю. Плодючість однієї самки залежить від якості корму та погодних умов і становить 250–1800 яєць. Личинки після відродження проникають у ґрунт в бульбочки на корінцях, живлячись вмістом бульбочок, а потім тканиною корінців. Через 30–45 днів вони перетворюються у лялечок. Жуки нового покоління з'являються у кінці червня-липні й інтенсивно живляться тими рослинами, де розвивалися личинки. Бульбочкові довгоносики трофічно пов'язані бобовими рослинами. Жуки обгризають листки сходів з країв, завдаючи їм суттєвих пошкоджень, а личинки пошкоджують кореневу систему, знижують її функцію, бульбочки - зменшують роль бобових рослин щодо нагромадження азоту в ґрунті та опосередково впливають на урожайність наступної культури. Шкідливість довгоносиків залежить від їх щільності, зволоження ґрунту, погодних умов весняного періоду, строків сівби бобових культур, їх відстані від посівів багаторічних бобових трав та дикорослих бобових рослин тощо.
Заходи захисту
|