В Україні хвороба проявляється щороку відразу після цвітіння груші і максимального розвитку досягає серед літа. її характерні ознаки — поява на листках, іноді плодах дрібних, округлих, сіруватих плям з вузькою, темно-бурою облямівкою. З часом в центрі плям утворюються чорні крапки — пікніди патогена.

Збудником септоріозу є незавершений гриб Septoria piricola Desm. порядку Sphaeropsidales.

Під час вегетації рослин він утворює нестатеве пікнідіальне спороношення, за допомогою якого швидко поширюється. Пікніди формуються з обох боків листків. Вони світло-бурі, майже кулясті, з вивідним отвором біля верхівки, 110-200 мкм у діаметрі. Пікноспори світло-оливкові, ниткоподібні, з двома поперечними перетинками, зігнуті, розміром 48-60 х 3,5 мкм.

Протягом осені і зими на опалих листках у тих місцях, де були пікніди, групами закладаються псевдотеції, в яких навесні формуються й дозрівають сумки із сумкоспорами. Псевдотеції темно-бурі або чорні, діаметром 120-150 мкм. Сумки булавоподібні, з дуже короткою і товстою ніжкою, 55-70 х 9-15 мкм. У кожній сумці по 8 сумкоспор, що розміщуються у два ряди. Вони веретеноподібні, трохи зігнуті, двоклітинні, безбарвні, 27-31 х 4-5 мкм.

У сумчастій стадії гриб називається Mycosphaerrella sentina Schroet. і його відносять до порядку Dothideales. Отже, первинна інфекція поширюється сумкоспорами, повторна — пікноспорами.

Є дані про те, що в деяких випадках на опалих листках можуть зимувати і пікніди, даючи нове покоління пікноспор.

Хвороба викликає засихання й обпадання листків, що позначається на прирості молодих пагонів, зимостійкості дерев і врожаю плодів.

Багато районованих сортів груші проявляє підвищену стійкість до септоріозу, зокрема Лісова красуня, Бере Лігаля, Ільїнка, Бере боск та ін.