Поширений по всій Україні. Пошкоджує люцерну посівну і дику.

Жук розміром 4 – 5 мм, передньоспинка вужча, ніж надкрила, має сильно виступаючі боки, плоска; надкрила з плечовими буграми, майже паралельними, зверху потовщені; прищиткові плями чітко виражені, чорні; шостий проміжок надкрил у середній частині затемнений; волоски в 2 – 2,5 раза довші від лусочок. Личинка 10 – 12 мм, гусеницеподібна, безнога, рухається за допомогою соскоподібних виростів, зелена, з жовтобілою вузькою смужкою вздовж спини; тіло вкрите темними бородавками та світлими волосками.

Зимують жуки на полях посівної люцерни та в місцях з дикими її видами, особливо з жовтою, у верхньому шарі ґрунту та під рештками рослин. Активне життя спостерігається за температури повітря понад 12 °С. Поява жуків на полях збігається з початком вегетації люцерни. Жуки вигризають виїмки та отвори в листі. При висоті рослин близько 5 см (у Лісостепу — початок травня) самки відкладають яйця, розміщуючи їх у середині головних стебел та бічних гілочок. В одній кладці — 2 – 30 яєць. Плодючість самки становить до 2500 яєць. Період відкладання яєць триває більше місяця, тому на посівах завжди бувають личинки різних віків. Розвиток яєць відбувається впродовж 10 – 15 діб. Личинки живляться 16 – 22 дні. Заляльковуються личинки в прозорих павутинних коконах поміж листя і квіток, переважно на верхівках рослин. У стадії лялечки вони перебувають 7 – 12 діб. Жуки, що відроджуються з лялечок, залишаються в коконі 2 – 3 доби до затвердіння шкірних покривів. Жуки нового покоління тримаються поміж стебел люцерни біля кореневої шийки, а також під рештками рослин. З вересня жуки поступово переходять у місця зимівлі. Розвиток довгоносика відбувається впродовж 29 – 48 діб. За рік розвивається одне покоління.

Жуки об’їдають листя з країв, а на соковитих стеблах вигризають ямки. З появою бічних гілочок живляться їхніми верхівками, виїдають отвори в прилистках. Шкода від жуків незначна, найбільших збитків завдають личинки. Спочатку вони живляться молодими бруньками, згодом вигризають на листі довгасті отвори, знищують верхівки стебел, зачаткові та молоді листки, бутони. Личинки старших віків перегризають стебла з суцвіттями. Пошкоджені рослини мають сірий колір, зав’язі засихають.

Яйця заражають паразити Patasson sp. з родини Mymaridae (ендопаразити), Peridesmia discus Walk. з родини Pteromalidae (ектопаразит). На личинках паразитують Bathyplectes (Canidia) curculionis Thoms. та Cryptus sp. з родини Ichneumonidae, Eulophus sp. з родини Pteromalidae; на передлялечці паразитують Dibrachoides sp. з родини Pteromalidae, на лялечці — Necremnus leucartros з родини Eulophinae, Pimpla sp., з родини Ichneumonidae. Личинок знищують хижі жужелиці родів Pterostichus та Ophonus, а також жуки семикрапкового сонечка Coccinella septempunctata L., мінливої корівки — Adonia variedata Goeze.

Заходи захисту. Боронування посівів до відростання в два сліди або дискування загущених посівів люцерни. Скошування люцерни у фазу стеблування (у разі масової появи личинок) при полуторному укосі. На насіннєвих посівах за наявності 5 – 8 жуків або 20 – 30 личинок на 100 помахів сачком застосування інсектицидів.