Рицина - важлива високоолійна культура. В її насінні міститься 50-55% невисихаючої олії (йодне число 82-86), а в ядрі -65-70%. Олія дуже в'язка, не застигає при низьких температурах (мінус 15-18°С), загоряється тільки при високій температурі (300-310°С), слабо розчиняється в бензині та інших органічних розчинниках. Тому вона є найкращим мастилом для авіаційних двигунів і механізмів, що працюють в складних умовах.

Рицинову олію використовують у різних галузях промисловості - авіаційній, шкіряній, парфумерній, електротехнічній, миловарній, текстильній, фармацевтичній, металообробній та ін. Застосовується також для виготовлення лінолеуму, різних синтетичних речовин і в будівельній справі.

Для медичних потреб використовують касторову олію, відпресовану холодним способом, яка не містить отруйних речовин.

Листя рицини можна використовувати для вигодовування деяких видів шовкопряду. У насінні і макусі міститься дуже отруйна речовина - рицинін (таксальбулін), тому вони на корм тваринам не використовуються. З макухи виготовляють клей, використовують на добриво

 

Рицина походить з Африки. Здавна її вирощували в Єгипті, звідти вона поширилась в Азію і Америку, а пізніше - в Європу.

Світова площа посіву становить близько 1,7 млн. га. Найбільші площі під рициною зосереджені в Індії, Китаї, Бразилії, Аргентині. Сіють рицину в деяких країнах Європи (Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія).

Площа посіву рицини в нашій країні - 100-120 тис. га. Вирощується переважно в південних областях: Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській та в Криму. Урожайність рицини на високому агротехнічному фоні-8-12 ц/га, а при зрошенні 20-22 ц/га.