Останніми роками через недотримання сівозмін в умовах виробництва озимі колосові культури все частіше стали розміщувати після непарових та нетрадиційних попередників, які, за розрахунками, є економічно більш вигідними за чисті та зайняті пари.

 
На вибір попередників певним чином вплинули істотні зміни у структурі посівних площ і, особливо розширення посівів соняшнику, сої й кукурудзи на зерно. Це насамперед пов’язано з господарюванням аграріїв в умовах мінливості цінової політики сучасного нестабільного ринку. Тому для подальшого підвищення ефективності та стабілізації виробництва зерна озимих колосових культур необхідні розробки агроприйомів їх технології вирощування після нетрадиційних попередників з урахуванням біологічних особливостей нових сортів.
 
Головне — збалансоване живлення
В сучасних умовах аграрії прагнуть отримати високі й сталі врожаї зерна пшениці озимої за рахунок природної родючості ґрунту та помірних доз внесення мінеральних добрив. Однак, за даними Інституту ґрунтознавства і агрохімії НААН, найкращі чорноземи ще не є достатньою умовою для отримання високих урожаїв. В перспективі норму внесення мінеральних добрив необхідно довести до 272-328 кг. Однак витрати мінеральних добрив на виробництво одиниці рослинницької продукції зросли, а їх непродуктивні втрати у вітчизняних агротехнологіях становлять більше 40 %. Тому з урахуванням ґрунту, попередників і погодно-кліматичних умов важливо встановити оптимальні дози поживних речовин, що значною мірою визначає розвиток рослин восени, успішну їх перезимівлю, формування кількісних і якісних показників урожайності.
 
Який кращий попередник — соняшник чи соя?
Багаточисельними дослідженнями встановлено, що близько половини приросту врожаю зернових культур досягається за рахунок збалансованого мінерального живлення рослин нових сортів. За результатами наших досліджень встановлено, що після попередника горох на зерно основне внесення N₆₀P₆₀K₆₀ забезпечило приріст урожайності пшениці озимої на 18,8 %, а додаткове роздрібне внесення мінеральних добрив (припосівне P₂₀ + прикореневе N₃₀ + позакореневе N₃₀) — на 33,6 %. У науковій літературі мало інформації щодо використання сої та соняшнику як попередників для озимини в умовах східного Лісостепу України.

Традиційно вважається, що соя як бобова культура є, безумовно, кращим попередником, оскільки завдяки діяльності бульбочкових бактерій залишає після себе значну кількість азоту у ґрунті, тоді як соняшник — навпаки, збіднює ґрунт на поживні речовини та висушує його.
 
Однак в умовах недостатнього зволоження соя не завжди виправдовує себе як добрий попередник для озимих зернових, і цьому є причини. Так, для формування 1 т зерна з відповідною кількістю побічної продукції соя виносить з ґрунту 75-100 кг азоту, 17-25 кг фосфору та 30-45 кг калію, тоді як соняшник — відповідно 40-65 кг, 15-30 кг, 100-160 кг. При цьому слід зазначити, що коренева система соняшнику поглинає калій переважно з глибоких ґрунтових горизонтів і більшу його частину залишає з побічною продукцією у верхній частині ґрунту, тим самим роблячи доступнішим для споживання наступними культурами, а своєчасна підготовка ґрунту після ранньостиглих гібридів дає можливість сівби озимих в оптимальні та допустимі строки. Нові ж сорти озимих зернових культур мають підвищену комплексну стійкість до несприятливих умов вирощування з потенціалом урожайності зерна 9,0-11,0 т/га, що навіть при зниженні рівня врожайності на 50 % через пізні строки сівби після непарових попередників забезпечує достатньо високий рівень їх прибутковості.
 
Метою досліджень було виявлення особливостей формування врожайності озимих зернових культур — пшениці, жита та тритикале після попередників соя та соняшник за різних норм мінерального удобрення.
 
Методика досліджень
Дослідження проводили протягом 2010-2013 рр. після попередників соя та соняшник у короткоротаційній сівозміні лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, в якій вивчали чотири варіанти удобрення: 1 — без добрив (контроль); 2 — N₄₅P₁₅K₁₅ (N₁₅P₁₅K₁₅ під час сівби у рядки + N₃₀ у прикореневе підживлення навесні); 3 — N₃₀P₃₀K₃₀ в основне внесення; 4 — N₇₅P₄₅K₄₅ (N₃₀P₃₀K₃₀ в основне внесення + N₁₅P₁₅K₁₅ під час сівби у рядки + N₃₀ у прикореневе підживлення навесні). У зв’язку з різним часом збирання попередників сівбу сортів досліджуваних культур у 2010 р. та 2012 р. проводили у другій декаді, а у 2011 р. — у третій декаді жовтня з нормою висіву 5,5 млн/га схожого насіння.
 
Після сої боротьба з бур’янами включала застосування гербіциду у фазі весняного кущіння рослин, а після соняшнику проти його падалиці проводили додаткове хімічне обприскування посівів на початку виходу в трубку. Польові досліди закладали за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок. Облікова площа ділянок — 25 м², повторність триразова. Обліки, спостереження та обробку отриманих даних проводили згідно з загальноприйнятими методиками.
 
Об’єктами досліджень були нові сорти пшениці озимої Альянс і Досконала, тритикале озимого — Ратне й Раритет, жита озимого — Пам’ять Худоєрка та Слобожанець F1. Оскільки між досліджуваними сортами, що вивчалися, суттєвої різниці врожайності виявлено не було, у таблицях наведено усереднені дані за сортами.
 
Умови проведення досліджень
В роки проведення досліджень протягом вегетаційного періоду досліджуваних культур відмічені значні відхилення кількості опадів та температури повітря від середніх багаторічних показників.
 
Так, посівний період 2010 р. виявився посушливим, у жовтні випало 45 % від норми. Кількість опадів у квітні 2011 р. перевищувала норму на 52 %, а середньодобова температура повітря була менше норми на 1,4 °С. В цілому весняно-літній період 2011 р. був оптимальний за середньодобовою температурою повітря (18,2 °С за норми 17,6 °С) та надмірно зволоженим за кількістю опадів (на 67 % більше норми).
 
Внаслідок пізньої сівби у 2011 р. озимі культури пішли в зиму у фазі проростків, а через підвищення температури у грудні до 7-8 °С відновили вегетацію і утворили три листка. Весняно-літній період 2012 р. характеризувався посушливими умовами та підвищеним температурним режимом, що негативно позначилося на вегетації сортів досліджуваних культур. Восени 2012 р. та навесні і влітку 2013 р. погодні умови мало відрізнялися від середніх багаторічних показників і були в цілому сприятливими для формування високої продуктивності всіх досліджуваних культур.
 
Результати досліджень
В роки досліджень перевага того чи іншого попередника значною мірою залежала від погодних умов осіннього періоду, строків збирання та своєчасного і якісного проведення передпосівного обробітку ґрунту після сої та соняшника. Так, у 2012 р. після попередника соняшник сходи падалиці з’являлися у два етапи: у фазі кущіння-початку виходу в трубку та у фазі прапорцевого листа-колосіння. Перші сходи падалиці соняшнику в посівах озимини було успішно знищено гербіцидом, але другу «хвилю» падалиці після фази виходу в трубку знищити було неможливо через відсутність такого гербіциду, що спричинило зниження урожайності зерна після цього попередника порівняно з соєю. У 2011 р. та 2013 р. за ефективного знищення падалиці соняшнику врожайність зерна у всіх варіантах досліджуваних культур після соняшнику не поступалася її рівню після сої.
 
Після обох попередників встановлено високу ефективність мінеральних добрив, яка істотно різнилася за роками, залежно від норми їх внесення. У середньому за 2011-2013 рр. на контролі (без добрив) істотної різниці врожайності зерна пшениці озимої між досліджуваними попередниками не виявлено.
 
Найвищу врожайність зерна пшениці озимої після попередників соя та соняшник одержано за внесення N₇₅P₄₅K₄₅, яка становила відповідно 4,29 т/га та 4,40 т/га, що відповідно на 1,59 та 1,65 т/га вище, порівняно з контролем (без добрив). За внесення мінімальної норми N₄₅P₁₅K₁₅ після цих попередників приріст урожаю був найменшим і склав відповідно 0,67 т/га та 0,76 т/га до контролю. Тобто попередник соняшник у цих варіантах удобрення не поступався за рівнем урожайності зерна попереднику соя.
 
Слід зазначити, що внесення N₃₀P₃₀K₃₀ під передпосівну культивацію забезпечило прибавку врожаю до контролю як після соняшнику — 1,26 т/га, так і після сої — 0,91 т/га. Однак в цьому варіанті після соняшнику одержано істотний приріст урожайності зерна, що на 0,41 т/га, або 11,1 % вище порівняно з попередником соя.
 
За внесення N₄₅P₁₅K₁₅ та N₇₅P₄₅K₄₅ урожайність зерна пшениці озимої після попередника соняшник була в середньому на 0,14 т/га (4,2 %) та 0,11 т/га (2,6 %) вищою, ніж після сої (табл. 1). Отже, в середньому за роки досліджень попередник соняшник для пшениці озимої був більш оптимальним, ніж соя. 

У посівах тритикале озимого завдяки формуванню більш потужної, ніж у пшениці озимої вегетативної маси, на інтенсивних фонах живлення падалиця соняшнику пригнічувалася більшою мірою, тому навіть у критичному 2012 р. на цих фонах його врожайність була вищою після попередника соняшник (табл. 2).

На контролі істотної різниці врожайності зерна жита озимого по попередниках не було, а за внесення мінеральних добрив соняшник забезпечив більший рівень урожайності зерна порівняно з попередником соя. Прибавки зерна, залежно від варіанта удобрення, становили від 0,13 т/га (3,7 %) до 0,68 т/га (16,8 %).

Отже, процес розвитку озимих зернових колосових культур значною мірою залежав від оптимізації системи мінерального живлення, яка базується на помірному живленні рослин азотом з осені та оптимальному — в період диференціації конуса наростання і формування елементів структури продуктивності.
 
Висновки
Таким чином, у середньому за роки досліджень (2011-2013) у варіанті без добрив попередники соя та соняшник були рівнозначними для формування урожайності озимих зернових культур, а за внесення різних норм мінеральних добрив (N₄₅P₁₅K₁₅, N₃₀P₃₀K₃₀, N₇₅P₄₅K₄₅) врожайність зерна досліджуваних культур після попередника соняшник була вищою, ніж після сої. Її збільшення у середньому за сортами пшениці озимої становило 5,9 %, тритикале озимого — 15,6 % та жита озимого — 11,1 % порівняно з контролем.

Сергій АВРАМЕНКО, канд. с.-г. наук, с.н.с., провідний науковий співробітник, докторант
Сергій ПОПОВ, доктор с.-г. наук, с.н.с., головний науковий співробітник
Роман ГУТЯНСЬКИЙ, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник
Олексій УСОВ, молодший науковий співробітник
Олександр КУРИЛОВ, аспірант
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

Опубліковано в газеті "Агробізнес Сьогодні" №17(312) вересень 2015