Основним джерелом забур'яненості полів є наявність у ґрунті великої кількості насіння, плодів та вегетативних органів різних бур'янів.
Більшість бур'янів мають високу репродуктивну здатність. Зокрема, добре розвинута рослина куколю дає до 2500 насінин, мишію сизого — понад 5000, буркуну — 17 000, амброзії полинолистої — понад 30 000, осоту рожевого — 35 500, лободи білої — понад 100 000, щириці звичайної — до 500000. Підраховано, що на ділянці 4,5 м2 може вирости така кількість насіння осоту, якої вистачає для забур'янення 50 гектарів посіву. В орному шарі ґрунту на одному гектарі міститься в середньому 700— 800 млн насінин різних бур'янів. Якщо на 1 га висівається 4—5 млн зернин пшениці, то на кожне висіяне зерно припадає близько 200 насінин бур'янів, не враховуючи вегетативних органів осоту, пирію тощо.
Засмічування ґрунту насінням бур'янів відбувається декількома шляхами:
- Осипання насіння безпосередньо у полі.
- Потрапляння в грунт із засміченим посівним матеріалом. Зокрема, насіння дикої редьки дуже важко відокремити від посівного матеріалу ячменю, гречки. Насіння повитиці за своїми розмірами близьке до насіння конюшини та люцерни, від якого його важко відокремити. Овес важко очистити від вівсюга, ячмінь і гречку — від дикої редьки, просо — від мишію, льону — від пажитниці льонової тощо, оскільки розмір їх насіння майже однаковий.
- Внесення разом із гноєм. Насіння багатьох видів бур'янів не втрачає життєздатності після проходження через органи травлення тварин.
Важливими особливостями насіння бур'янів є здатність довго зберігати життєздатність та розтягнутий період проростання. Зокрема, насіння осоту рожевого зберігає життєздатність у грунті понад 20 років, талабану, портулаку, подорожника — понад 30 років, дурману, татарнику, пасльону, коров'яку — понад 40 років. Проростання насіння гірчиці польової розтягується на 7, калачиків — на 12 років.