Непаразити — зелені рослини, здатні самостійно, завдяки фотосинтезу, створювати органічні речовини, засвоюючи мінеральні речовини з ґрунту та вуглекислоту із повітря.

Паразити — повністю або частково позбавлені хлорофілу, втратили здатність до фотосинтезу, не мають кореневої системи і забезпечують свою життєдіяльність за рахунок готових органічних речовин рослин-живителів. Вони присмоктуються до коренів або надземних органів з допомогою присосків — гаусторій (вовчок, повитиця).

Напівпаразити — поєднують у собі властивості непаразитів і паразитів: вони беруть поживні речовини із рослин-живителів, але разом з цим мають зелене листя і не втратили здатність до фотосинтезу (дзвінець, кравник червоний).

 

За тривалістю життя і кратністю плодоношення впродовж нього бур'яни-непаразити поділяють на два підтипи: малорічні і багаторічні.

Малорічні — розмножуються лише насінням, їх життєвий цикл триває від кількох тижнів до двох років. Після утворення і достигання насіння вони відмирають.

Багаторічні — протягом свого життя утворюють насіння кілька разів, живуть багато років, більшість з них розмножується як насінням, так і вегетативними органами і лише деякі — тільки насінням.

 

Серед малорічних бур'янів виділяють чотири біологічних групи: ярі (ефемери, ранні ярі, пізні ярі), зимуючі, озимі та дворічні.

Ефемери — мають дуже короткий період життя і впродовж нього — декілька генерацій.

Ранні ярі — починають вегетацію рано навесні (насіння проростає при температурі +10—15°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. Достигають раніше від ранніх ярих культур: ярої пшениці, ячменю, вівса або разом з ними і є основними засмічувачами цих культур.

Пізні ярі — починають вегетацію пізно навесні (насіння проростає при температурі +20—25°С), утворюють насіння і відмирають цього ж року. їх ще називають післяжнивні бур'яни. Вони розвиваються у другій половині літа по стерні зернових культур і на посівах просапних.

Зимуючі — при ранніх сходах закінчують вегетацію у рік сходів, а при пізніх — зимують у будь-якій фазі розвитку і закінчують вегетацію наступного року.

Озимі — незалежно від строків проростання для свого розвитку потребують низьких температур (проморожування).

Дворічні — для розвитку потребують два повні вегетаційні періоди. У перший рік вони розвивають лише розетку листя та кореневу систему, а плодоносять на другий рік.

 

Багаторічні бур'яни за способом вегетативного розмноження поділяються на п'ять біологічних груп: кореневищні, коренепаросткові, стрижнекореневі, гронокореневі, повзучі (сланкі).

Кореневищні — розмножуються переважно за допомогою довгих підземних пагонів, які називаються кореневищами. Розміщуються кореневища у верхніх шарах ґрунту.

Коренепаросткові — розмножуються коренями, що утворюють паростки.

Стрижнекореневі — вегетативно розмножуються лише за допомогою кореневої шийки.

Гронокореневі — розмножуються за допомогою видозмінених коренів, що утворюють гроно.

Повзучі (сланкі) — розмножуються переважно стебловими пагонами, які стеляться по поверхні грунту.

Найбільш шкідливі багаторічні бур'яни — кореневищні і коренепаросткові.