Трапляється повсюдно на піщаних і супіщаних ґрунтах. Поліфаг. Особливо небезпечний для молодих насаджень сосни.

Жук завдовжки 28 – 32 мм; коричневобурий, надкрила з жовтуватим мармуровим малюнком, голова і передньоспинка в жовтих лусочках, що утворюють симетричний малюнок; пігідій на верхівці заокруглений, вусики червонобурі, 10членикові з 7члениковою (у самця) і 5члениковою (у самки) пластинчастою булавою. Яйце розміром 3 × 3,5 мм, білувате, овальне. Личинка до 75 мм завдовжки; біла, Сподібно вигнута; голова світлоруда, блискуча; на задній частині анального стерніта дрібні конічні шипики, які, в свою чергу, містять по 6 – 9 шипиків кожний. Лялечка завдовжки 45 мм, світложовта.

Зимують личинки різних віків у ґрунті, на глибині 30 – 50 см. Навесні за температури 10 – 12 °С піднімаються у верхні шари ґрунту і починають живитися корінням рослин. Завершивши розвиток, личинки наприкінці травня — на початку червня заляльковуються у земляній печерці. Через 20 – 25 діб виходять жуки. Літ їх починається наприкінці червня і триває до середини серпня. Жуки активні ввечері і в першій половині ночі. Їх живлення відбувається на різних деревах, вони обгризають хвою сосни, листя бука, тополі, білої акації та кущів. Наприкінці червня — на початку липня самки відкладають яйця у ґрунт на глибину 15 – 30 см. Яйця відкладають по одному на відстані кількох сантиметрів одне від одного. Відклавши 25 – 40 яєць, самка, не виходячи з ґрунту, відмирає. Ембріональний розвиток триває 20 – 28 діб. Відроджені личинки тричі перезимовують і стільки ж разів линяють. З настанням осені мігрують у глибокі шари ґрунту.

Личинки першого віку живляться корінням живих і відмерлих трав’янистих рослин й істотної шкоди не завдають. Найбільш шкодочинними є личинки другого і третього віків. Особливо потерпають молоді рослини, у яких личинки часто перегризають коріння та підземні частини стовбурів. На старих насадженнях личинки пошкоджують кореневу шийку. Шкодочинність мармурового хруща посилюється ще й тим, що він заселяє бідні ґрунти, на яких стійкість культур знижена.

У роки з підвищеною вологістю значна частина личинок гине від зеленої мускардини — Oospora destructor Sacc. Личинок заражають мухитахіни — Microphthalma disjuncta Wied., Dexiomorpha petiolota Bohs., Dexia vacua Fll., Sarcotrichina subcylindrica Portsch., Sarcophaga albiceps Meig., Cnephalia bucephala Meig. і нематода — Psammomermis korsakovi Polozh. На жуках паразитує Hyperecteina longicornis Fall.

Жуками живляться птахи — сиворакша, іволга, грак, шпак, ворона, сорока; личинками й лялечками — кріт, їжак, борсук, лисиця.

Заходи захисту. Створення густих культур, що швидко змикаються. Обробіток ґрунту навесні й улітку під час масового льоту жуків (жуки уникають відкладати яйця на пухких ґрунтах). Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. При щільності, що перевищує 5 личинок на 1 м², — внесення в ґрунт інсектицидів. У роки льоту при високій чисельності жуків — обробка молодих насаджень інсектицидами.