Поширена повсюдно, але найчисленніша в Степу, центральному й східному Лісостепу. Пошкоджує овес, ячмінь, тверду пшеницю, кукурудзу і просо.

Жук 4 – 4,5 мм завдовжки, зеленуватосиній, передньоспинка і ноги жовтуваточервоні; вусики, гомілки і лапки чорні.

Яйце розміром 0,8 – 1 мм, янтарножовте, циліндричне.

Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленуватобурим слизом.

Лялечка 4 – 5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі.

Шкодять жуки та личинки. Жуки вигризають поздовжні отвори в листках у фазі трубкування і колосіння ячменю, вівса та пшениці, особливо твердої. Личинки скелетують листя, яке з часом отвори і засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.

Зимують жуки в ґрунті на глибині 3 – 5 см, на полях зернових культур або в травостої. Весняне пробудження настає наприкінці квітня — на початку травня. Жуки виходять з ґрунту і розселяються на полях у пошуку кормових рослин. Дорослі особини пошкоджують листя озимих злаків, а з дикорослих — пирій, вівсюг, кострицю. Самки розміщують яйця у вигляді ланцюжка, по 3 – 7 штук разом, на нижній бік листків уздовж жилок. Період відкладання яєць триває більше місяця, за цей час самки відкладають від 120 до 300 яєць. Ембріональний розвиток триває 13 – 14 діб.

Розвиток личинок триває близько двох тижнів. Личинки, які завершили живлення, втрачають слиз і переходять у ґрунт на глибину 2 – 3 см, де влаштовують колисочку і заляльковуються. Період розвитку лялечки триває до двох тижнів. Невелика частка жуків виходить на поверхню ґрунту і живиться на своїх кормових рослинах, однак більша їх частина залишається в ґрунті до весни наступного року. В Україні впродовж року розвивається одне покоління цього шкідника. Масове розмноження п’явиці, як правило, спостерігається в посушливі роки.

Чисельність яєць та личинок п’явиць обмежують хижі жужелиці, клопи, павуки, а також паразит яєць Anaphes, личинок заражає Diaparsis carinifer. На стадії лялечки певне значення в обмеженні розмноження п’явиць мають ентомопатогенні гриби.

Заходи захисту.  Для обмеження розмноження та шкодочинності п’явиць потрібно уникати посівів вівса та ярого ячменю поблизу минулорічних посівів цих самих культур та сівби їх у ранні строки. Ранньостиглі сорти вівса та сорти ярої пшениці з опушеними листками пошкоджуються менше. Лущіння стерні після збирання ячменю та жита значно зменшує кількість зимуючих жуків. Хімічні засоби доцільно застосовувати лише в тому разі, якщо чисельність п’явиці перевищує економічні пороги шкодочинності, а саме жуків 40 – 50 екз/м² у фазу виходу в трубку (озима пшениця) і 10 – 15 екз/м² на ярому ячмені; личинок — 0,5 – 0,7 екз/стебло на озимій пшениці, 0,5 – 0,7 екз/стебло на ярому ячмені та вівсі.