Поширена в Лісостепу, прилеглих районах Степу та в Поліссі. Пошкоджує озиму пшеницю, жито, з диких злаків — пирій.

Імаго розміром 8 – 10 мм, іржавосірого кольору. Ноги червоножовті з чорними лапками, тіло в чорних щетинках і волосинках.

Личинка третього віку завдовжки 7 – 11 мм, біла, майже циліндрична. Задній кінець тіла зрізаний навскісно, на ньому розміщені мембраноподібні лопаті, знизу — два двовершинні й два конічні м’ясисті вирости.

Пупарій жовтобурий, завдовжки до 7 мм.

 

 Поширена повсюдно. Пошкоджує озиму і яру пшеницю, ячмінь, а також дикорослі злаки.

Зимує в стадії пупарія в ґрунті на глибині до 3 см. Літ починається в середині квітня — на початку травня і триває 30 – 40 діб. Ярі заселяються у фазі сходів. Мухи відкладають яйця в піхву листка. Тверді пшениці заселяються менше, ніж м’які. Через 2 – 8 діб відроджуються личинки, вони вбуровлюються в стебло і роблять у ньому спіральний хід. На пошкоджених стеблах засихає центральний листок, а пізніше вся рослина. Літ мух другого покоління триває до початку приморозків.

 

 В Україні поширена повсюдно. Часто трапляється разом з дуже подібною за морфологічними й біологічними ознаками ярою мухою — PhorbiagenitalisSchnab. Деякі дослідники ярою називають саме пшеничну муху.

Імаго 4 – 5,2 мм завдовжки, оксамитовочорна, груди та вилиці слабко припорошені сріблястобурим пилком. Крила темні, задимлені.

Яйця білі, еліпсоподібні, завдовжки 1,2 мм.

Личинка третього (останнього) віку 6 – 8 мм, форма тіла майже циліндрична, забарвлення від білуватого до жовтуватого.

 

 Поширена в Україні повсюдно. Пошкоджує озиму і яру пшеницю, жито, ячмінь, пирій повзучий тощо.

Імаго розміром 2 – 5 мм, основний колір тіла жовтий з чорною трикутною плямою на голові й трьома чорними поздовжніми смужками на спині; третій членик вусика чорний, ноги жовті, але лапки і верхівки гомілок затемнені, очі яскравозелені.

Яйця білі, довгасті, до 1 мм завдовжки.

Личинка розміром 6 – 9 мм, біла з жовтим відтінком.

Пупарій 5 – 7 мм завдовжки, жовтуватий або світлокоричневий.

 

 В Україні поширені повсюдно. Вівсяна муха численна в Поліссі та в західному Лісостепу. Вона вважається більш вологолюбною і менш теплолюбною порівняно з ячмінною мухою, проте часто переважає в Степу, особливо в районах діючих зрошувальних систем.

 

 Поширена повсюдно, але більше шкоди завдає у західному Лісостепу. Пошкоджує озимі злаки: пшеницю, жито, ячмінь. Тіло завдовжки 3,5 – 4 мм, іржавожовтого кольору. Крила овальні, прозорі, жовтуваті з димчастокоричневими плямами навколо поперечних і на кінцях поздовжніх жилок. Черевце тонке, у самок загострене на кінці, у самців — овальне.

Яйце 0,8 – 0,9 мм завдовжки, жовтуватобіле, довгасте, з одного боку дещо звужене. Хоріон у глибоких поздовжніх борозенках.

 

 В Україні повсюдно завдає шкоди у степовій зоні. Пошкоджує просо. Зовні подібний до гессенської мухи. Забарвлення тіла темне, черевце яскравочервоне, кіноварного відтінку. Самка розміром 2 – 3, самець — 2 мм. Голова маленька, сильно нахилена донизу, очі великі, чорні. У самки вусики 13, у самця — 11членикові, в рідких волосках. Яйцеклад висувний, за довжиною майже дорівнює черевцю.

Яйце біле, довгасте, ребристе.

Личинка безнога, старшого віку — оранжевочервона.

 

 Поширена повсюдно за винятком гірських районів, частіше завдає шкоди у Степу. Зовні нагадує дрібного комарика, з темносірим або буруватим забарвленням. У самок черевце часто з червонуватим відтінком. Довжина тіла становить 2,5 – 3,5 мм. Яйця видовженоовальні, блискучі, завдовжки 0,5 мм. Щойно відкладені яйця прозорі, з оранжевими плямами, а згодом стають темними, червонуватобурими.

Личинка першого віку червоподібна, рожевожовта, завдовжки до 1 мм, другого — веретеноподібна, молочнобіла або зеленувата, 4 – 5 мм.

 

 Поширений у Криму та на півдні України. Розмірами і формою тіла нагадує пильщика звичайного, від якого відрізняється дещо стрункішим тілом і відсутністю на черевці поперечних жовтих кілець. На чорному тілі тулуба виділяються характерні поздовжні рудуватожовті смуги («лампаси») по боках черевця. Ноги чорні. Крила дещо затемнені, буруваточорні.

 

 В Україні поширений повсюдно, однак найбільша його чисельність — у степовій зоні та Криму. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито.