В Україні зона підвищеної шкодочинності в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях і в АР Крим; нестійкої — у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Луганській областях; незначної — в лісостеповій зоні та Поліссі. Пошкоджує пшеницю, жито, просо, ячмінь, сорго, овес, рис, кукурудзу, льон і кормові культури, суниці й падалицю.

Жук 12 – 15 мм завдовжки, чорний або смоляночорний, зверху блискучий; вусики і ноги червонобурі. Надкрила тільки збоку вкриті негустими крапками й волосками.

Личинка розміром до 23 мм; голова дещо розширена на рівні очок і незначно звужена до шиї. На середніх тергітах у личинок в останньому ряду чотири пари великих і одна пара дрібних щетинок.

Зимують личинки I – II віків, а також жуки. Жуки й личинки — міксофаги. У пошкоджених рослин вони знищують проростки, молоді пагони, а імаго — генеративні органи і особливо насіння. У личинок I віку відмічено сапрофагію. Із ворогів цього шкідника зареєстровано 8 видів хижих жужелиць, богомол, 8 видів птахів.

Заходи захисту  такі самі, як і проти жужелиці хлібної малої.