Безкрила партеногенетична самка видовженоеліптичної форми, білуватозелена, сірозапорошена; голова, вусики, ноги, трубочки, хвостик і поперечні смуги на черевці чорнобурі; тіло в рідких коротких волосках; довжина вусиків становить менше половини довжини тіла; трубочки малі, не більші за пальцеподібний хвостик. У крилатої незайманої самки голова та грудний відділ чорнобурі, трубочки коротші, ніж у безкрилої. Амфігонне покоління невідоме, розвиток неповноциклічний.

Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на дикорослих злаках, з яких навесні та влітку поширюються на рисові поля. Чеки заселяє поступово, починаючи з країв до центра. Чисельність попелиць у центрі поля сягає максимуму на початку липня. Попелиці селяться з нижнього боку листків, у пазухах, спочатку на верхівках, а потім на всій рослині. На поливному рисі ці шкідники з’являються спочатку вздовж каналів і на валах, а також на рослинах, ослаблених унаслідок порушення водного чи поживного режиму. У серпні — вересні крилаті комахи розселюються на злакові бур’яни, де зимують личинки та імаго.

Пошкоджене листя спочатку світлішає, потім жовтіє, при масовому розмноженні скручується, сохне. Шкідник є переносником вірусних хвороб.

За рік розвивається не менш ніж 12 генерацій.

Заходи захисту. Позбавлення попелиць додаткової кормової бази шляхом знищення бур’янів (обкошування чекових валів, каналів, просторова ізоляція зернових культур на суходолі). Скошування бур’янів у чеках нижче рівня води. Хімічний захист дозволеними препаратами при ЕПШ у період сходи – кущіння 1 – 2 особини на стебло, у фазі трубкування й пізніше — 10 – 15 особин на стебло.

Разом із сорговою попелицею рису завдають шкоди звичайна, велика злакові та інші попелиці, подібні за характером пошкоджень. Заходи захисту проти них майже такі самі, як і проти соргової попелиці.