Самка завдовжки 0,9 – 1,1 мм; забарвлення жовтосіре або буруватосіре, часто голова і верхівка черевця чорнобурі. Гомілки й лапки жовті, іноді гомілки, голова і верхівка черевця дещо затемнені. Передні крила сірожовті. Личинки жовтосірі, останній сегмент черевця має шипоподібні вирости.

Зимують дорослі трипси в ґрунті. На початку викидання волоті вони переселяються на посіви вівса й відкладають яйця у тканини колоскових лусок. Середня плодючість становить до 100 яєць. Через 7 – 8 діб відроджуються личинки, які живуть групами і впродовж 7 – 10 діб живляться під колосковими лусками й квітковими плівками. Після цього вони проникають у ґрунт, де перетворюються на пронімфу і німфу. Трипси, що окрилилися, проникають у ґрунт на глибину 25 – 30 см і залишаються на зимівлю.

Упродовж року розвивається одне покоління. Внаслідок живлення трипсів колоскові луски стають білими, а зерно щуплим. При середній чисельності 6 – 11 личинок на колос плівчастість зерна збільшується на 17 – 33 %. Трипси здатні переносити вірусні хвороби вівса.

Заходи захисту.  Ранні строки сівби вівса. При масовій появі шкідника посіви не пізніше як за 30 діб обприскують дозволеними для використання інсектицидами.