Поширена в Україні повсюдно, поліфаг, віддає перевагу рису, злаковим культурам і бур’янам.

Морфологію, біологію, екологію темної цикадки наведено у розд. 4.

При відкладанні яєць самки пропилюють на нижньому боці листка або на стеблі довгасті надрізи, навколо яких утворюються червонобурі плямки, обведені жовтуватим обідком. Пошкоджені листки, піхви, стеблини стають жовтуватими, поступово відмирають, волоть стає рідкою, зменшується кількість і знижується якість урожаю. Цикадки є переносниками грибних і вірусних хвороб рису: пірикуляріозу, фузаріозу, смугастості листя. Розвивається впродовж року у двох поколіннях.

Чисельність шкідників дещо зменшують хижі клопи, жужелиці, павуки. Звичайний на рисових системах стафілінід Paederus fuscipes Curt. за добу знищує до 50 цикадок.

Заходи захисту. Рано навесні знищення бур’янів і рослинних решток на узбіччях шляхів, перелогах, уздовж каналів та на сусідніх полях зернових культур, що є джерелами накопичення та поширення цикад. Обприскування рису під час масової появи цикад (200 – 300 екз/м²). На сусідніх полях зернових злакових суходільних культур — такі самі обробки при чисельності цикад, що перевищує 50 – 150 екз/м².