Поширений повсюдно. Пошкоджує зерно і крупи. Живлячись, личинки жука повністю виїдають вміст зернівки, залишаючи оболонку і характерний борошнистий пил (мучіль), за яким можна визначати наявність шкідника в зерні.

Жук завдовжки 2 – 3 мм, довгастий, червонястокоричневий, блискучий; передньоспинка капороподібна, прикриває зверху голову, спереду вкрита концентричними рядами зубчиків. Яйце завдовжки до 0,5 мм, білувате, овальне, один кінець дещо витягнутий. Личинка — до 3 мм, біла, вигнута, з трьома парами грудних ніг, з товстими грудними сегментами й тоншим, іноді вигнутим черевцем; голова жовтувата, маленька, довгаста, втягнена в передньогруди.

Самка відкладає на зерно та інші продукти до 580 яєць, по одному або групами. Ембріональний розвиток при 26 – 30 °С триває від 5 до 11 діб. Личинка, що відродилася з яйця, вгризається в зерно і розвивається усередині нього, живлячись ендоспермом. При 25 °С розвиток одного покоління триває 1,5 – 2 міс. Зерновий точильник теплолюбний. Оптимальними для розвитку шкідника вважаються температура 32 °С і вологість зерна 14 – 15 %, хоча він може розмножуватись і за температури 25 – 30 °С та вологості зерна 8 – 10 %. За температури –5 °С жуки, що вийшли із зерна, гинуть через 5 діб, жуки в зерні — через 10 діб, лялечки — через 9, личинки — через 7 і яйця — через 4 доби. На півдні України може дати чотири покоління за рік.

Заходи захисту  ті самі, що й для комірного довгоносика.