Трапляється повсюдно. Пошкоджує аґрус, чорну і червону смородину.

Жук завдовжки 6 – 9 мм, золотистомідного кольору із зеленим полиском і металічним блиском; тіло вузьке, довгасте; надкрила у верхній третині дугоподібно звужені й на кінцях заокруглені. Яйця округлі, до 1 мм у діаметрі, вкриті твердим щитком, спочатку жовтооранжевого, згодом буруватосірого кольору. Личинка завдовжки 18 – 20 мм, без ніг, жовтуватобіла, з чітко виділеними сегментами тіла, дещо сплюснута; на кінці тіла два коротких хітинових гачкоподібних відростки. Лялечка — до 8 мм, біла з легким жовтуватим відтінком.

Зимують личинки різних віків усередині пошкоджених пагонів, переважно в нижній їх частині. В роки з теплим літом у Лісостепу більша частина личинок досягає часу зимівлі останнього, четвертого віку. Навесні живлення личинок починається за середньодобової температури понад 8 °С (у Лісостепу — в квітні, на півдні — наприкінці березня). Заляльковування личинок відбувається усередині пошкоджених пагонів наприкінці квітня — у травні.

У зв’язку з різновіковим складом популяції період заляльковування розтягнутий і триває більш як 1,5 місяця. Масове заляльковування збігається з початком формування зав’язі смородини. Розвиток лялечки триває 20 – 28 діб.

Сформовані жуки прогризають льотний отвір і виходять назовні. Літ жуків відбувається з середини травня до кінця літа. Вони додатково живляться на листках упродовж 8 – 14 діб.

Жуки активні в сонячну погоду. У ранкові, вечірні години та в похмуру погоду активність їх знижується і вони знаходяться усередині крони кущів. Яйця самки відкладають найчастіше по одному переважно на дво — трирічні пагони. Зверху яйце вкривається слизистими виділеннями, що швидко застигають і утворюють овальний щиток. Плодючість — 30 – 40 яєць. Ембріональний розвиток триває від 15 до 30 діб. Личинка, що утворилась, крізь нижню оболонку яйця вгризається в пагін і проточує хід у його середині. Ходи щільно забиті дрібним буровим борошном, чим відрізняються від ходів гусениць смородинної склівки. Пошкоджені пагони відстають у рості, навесні листя на них розпускається повільно або зовсім не розпускається, спочатку відмирає верхівка, а потім усихає весь пагін. До осені, через 60 діб після відродження, личинка прогризає хід завдовжки 20 – 40 см. У цих ходах і зимують різновікові личинки. За рік розвивається одне покоління.

Несприятливі умови для розвитку златки — низькі температури взимку при відсутності снігового покриву і прохолодна погода з рясними дощами в період масового льоту жуків та відкладання яєць. У личинках паразитують хальциди — Tetrastichus chearingi Del., T. telon Grahan., T. misellus Del., T. agrilorum Ratz., браконід — Amicroplus collaris Spin., іхневмонід — Kaltenobachia apum Thoms., мухатахіна — Billaеa subrotundata Rd.

Заходи захисту. Вирізання під корінь та спалювання пошкоджених пагонів восени й навесні. Економічний поріг шкодочинності — 3 % пошкоджених пагонів на молодих посадках, 5 % — на старих посадках; 2 – 3 жуки на один кущ. На початку масового льоту жуків, що відмічається при досягненні суми ефективних температур 330 °С (при порозі 8 °С), через 10 – 15 діб після цвітіння — обробка посадок інсектицидами. Друга обробка може бути проведена після збирання врожаю ягід.