Трапляється повсюдно, частіше на Поліссі та в Лісостепу, рідше в Степу і Карпатах. Пошкоджує березу.

Імаго завдовжки до 20 – 29 мм, тіло чорне з буруваточервоним або блідожовтим малюнком; крила прозорі, бурі по зовнішньому краю, ноги бурі. Яйця розміром 2,7 мм, світлозелені. Личинка — до 45 мм, зелена, голова світложовта, уздовж спини проходить чорна смуга. Лялечка білувата, в щільному бочкоподібному коконі, бурого кольору, до 32 мм завдовжки.

Зимують еонімфи в коконах під лісовою підстилкою та у верхньому шарі ґрунту. Заляльковуються у першій половині травня. Частина личинок діапаузує впродовж одного року. Літ розтягнутий і триває з другої половини травня по серпень. Імаго додатково живляться соком, що виступає із кільцеподібних надрізів на корі гілок. На пошкоджених місцях згодом утворюються характерні кільцеподібні валики.

Після запліднення самка відкладає по одному яйцю в «кишеньки», зроблені в тканині листка за допомогою яйцекладу. Плодючість — 100 – 120 яєць. Через 15 – 17 діб відроджуються личинки, які спочатку скелетують листки, а в старших віках з’їдають м’якуш листка, залишаючи тільки товсті жилки. Личинки трапляються з другої половини червня до кінця вересня. Вони знаходяться з нижнього боку листків берези, згорнувшись кільцями. Випрямляються тільки під час живлення. Завершивши розвиток, коконуються у серпні — вересні під рослинними рештками або в поверхневому шарі ґрунту. За рік розвивається одна генерація.

Заходи захистуті самі, що й для тополевого, або осикового, строкатого пильщика.