Поширена повсюдно. Пошкоджує зерно, борошно, крупу, сушені овочі й фрукти, бакалійні та кондитерські вироби, прянощі, лікарську сировину.

Метелик у розмаху крил 13 – 20 мм, основа переднього крила сірожовта, інша частина червонуватокоричнева з двома свинцевосірими перев’язями й однією — двома темними плямами між ними; задні крила сіруватобілі з темним краєм. Яйце розміром 0,4 – 0,6 мм, овальне, жовтобіле. Гусениця завдовжки 10 – 18 мм, жовтуватобіла, голова і щиток темнокоричневі. Лялечка — 6 – 9 мм, жовта, черевце гладке.

Зимують зазвичай гусениці в коконах. Самки відкладають до 400 яєць, розміщуючи їх невеликими купками або поодинці на живильний субстрат. Стадія яйця триває від 3 до 16 діб. Гусениці живуть на зовнішній поверхні продуктів, поступово заглиблюючись у них. Знаходяться зазвичай у павутинних трубочках, але іноді трубочок у ходах не роблять. Живлячись, вигризають широкі ходи в продуктах, у зерні виїдають зародки. Перед заляльковуванням заповзають у щілини стін, тару, мішки і прядуть кокони, у яких востаннє линяють і заляльковуються. Частина гусениць заляльковується без коконів, у живильному субстраті або поза ним. Тривалість розвитку одного покоління залежно від умов середовища і характеру живлення гусениць — від 45 діб до 11 міс. Оптимальна температура для розвитку шкідника — 24 – 30 °С. Нижній поріг розвитку для всіх стадій — 15 °С. За рік розвивається від одного до шести поколінь залежно від температури та наявності корму для гусениць.

Як паразити південної комірної вогнівки відомі Venturia canenses Grav. та Habrobracon sp.

Заходи захисту. Очищення й хімічна дезінсекція складів, знезаражування продуктів прогріванням або фумігацією, зберігання запасів при від’ємних температурах.