Вимоги до температури.
Кормові боби належать до холодостійких культур. Насіння проростає за температури 3-4°С.Сходи витримують приморозки до мінус 3-5°С і гинуть при температурі мінус 6-7°С. Від осінніх приморозків - 3-4°С припиняють вегетацію. Під час вегетації боби нормально розвиваються за 15-18°С, оптимальна температура для росту і розвитку - 20°С.У період цвітіння і зав'язування плодів кормові боби найкраще розвиваються при 15-20°С. За температури вище 30°С рослини пригнічуються.
Вимоги до вологи.
Кормові боби - дуже вологолюбна культура, особливо в період появи сходів - цвітіння. Для проростання насіння потребує 110-120% води від своєї маси. Транспіраційний коефіцієнт - 800. Коли в ґрунті мало води, боби погано ростуть,скидають листя, урожайність різко знижується. Разом з тим, рослини майже не витримують перезволоження, застою води, тому ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод непридатні для їх вирощування. Кормові боби вимагають більше вологи, ніж горох,особливо добре ростуть, коли в травні і червні часто випадають дощі.
Найбільші врожаї зерна і зеленої маси дають у вологому, досить теплому кліматі, з достатньою кількістю атмосферних опадів під час вегетації.
Кормові боби - рослина досить чутлива на довготривалу посуху. Незважаючи на те, що вони мають добре розвинуту кореневу систему, погано переносять суху і жарку погоду, рослини швидко в'януть, менше утворюють бобів з малою кількістю зерен.
Вимоги до світла.
Кормові боби належать до рослин довгого світлового дня. На півночі вони визрівають швидше, ніж на півдні. Вегетаційний період від 95 до 130 днів. Світлолюбна культура.
Вимоги до ґрунту.
Найкращі врожаї зерна і зеленої маси вони дають на родючих ґрунтах, глибоких чорноземах, темно-сірих суглинках, осушених заплавних ґрунтах і на зв'язаних глинистих ґрунтах. На дерново-підзолистих ґрунтах Прикарпаття вони також добре плодоносять, бо там випадає досить опадів.
Кормові боби вимагають достатньої кількості вапна в ґрунті, тому на карбонатних ґрунтах з глибоким ґрунтовим шаром дають високі врожаї зерна. Але слід звернути увагу на те, що на карбонатних ґрунтах з мілким орним шаром, які влітку швидко пересихають, кормові боби дають низькі врожаї зерна. На таких ґрунтах краще сіяти еспарцет та буркун білий.
Завдяки добре розвинутій кореневій системі (довжина коренів 80-120 см) боби здатні засвоювати важкорозчинні фосфорні і кальцієві сполуки з нижніх горизонтів ґрунту і виносити їх у верхні горизонти, де вони стають доступними для інших рослин. Вони засвоюють з ґрунту азоту більше в два рази, фосфору в 1,5 рази в порівнянні з ячменем і озимою пшеницею, а калію - в 2,5 рази більше, ніж горох і зернові культури.
Непридатні для бобів ґрунти кислі, перезволожені і з близьким стоянням ґрунтових вод на глибині 50-60 см. На таких ґрунтах пригнічується діяльність бульбочкових бактерій, коренева система відмирає, припиняється ріст рослин, що призводить до зниження врожаю. Мало придатні для культури кормових бобів і легкі піщані ґрунти, тут кращі результати дає жовтий люпин.