Про ефективність застосування інокуляції на бобових культурах написана величезна кількість публікацій, відзнято десятки рекламних роликів, опубліковано думки безлічі експертів. Механізми впливу інокулянтів на врожайність розглянуті досить докладно і вкотре акцентувати на цьому увагу немає сенсу. Разом із тим, багато агровиробників відзначають, що при вирощуванні бобових культур кілька років поспіль на одному полі бульбочки на рослинах утворюються навіть без обробки насіння мікробними препаратами, тому не варто витрачати кошти на інокуляцію насіння. Особливо ця теза активно озвучується при обговоренні технологій вирощування традиційних для України культур, таких як горох. Перевершити цей «залізний» аргумент аграріїв практично неможливо. Випадково аргументацію підкинула ситуація з епідемією кору в Україні.

Інокуляція та щеплення. Що спільного?

Згадайте, скільки негативу було викладено в медіа з приводу щеплень — вони не формують стійкий імунітет, викликають у дітей ускладнення і навіть можуть призводити до летальних випадків. Олії у вогонь негативних наслідків додала поява неякісних вакцин. Тому головним аргументом противників щеплення стала теза, що не варто піддавати дитину ризику, якщо ймовірність розвитку хвороби достатньо низька. Теза має право на життя, але отримавши чергову хвилю хворих в Україні та відсутність таких у розвинених країнах, ми починаємо замислюватися про причини і наслідки цього явища.

Аналізуючи статистику захворювань у розвинених країнах, ми бачимо, що щеплення, дійсно, не забезпечують 100% імунітету, але при цьому кількість хворих зменшується у кілька десятків разів, а кількість смертельних випадків серед хворих падає у сотні. Приходить розуміння, що висновки необхідно робити не по одному конкретному випадку, а проаналізувавши істотний масив даних і протягом тривалого періоду. Аналогічною є ситуація і зі «щепленням» бобових культур. Виникає резонне питання - у чому ж схожість ситуації?

Перевіряємо домисли статистикою

Справа в тому, що слово інокуляція (inoculation) є синонімом слову вакцинація (vaccination) і перекладається з англійської як щеплення. Згідно зі статистичними даними у розвинених країнах інокуляція насіння бобових культур дає позитивний ефект в середньому у 85% випадків. З них близько 10% господарств отримують надбавку понад 15%, третина отримує надбавку від 7 до 14%, решта — від 3 до 6%. І лише 15% споживачів не отримують задовільних результатів. У цьому випадку або аборигенна мікрофлора є досить ефективною, або технологія вирощування культури не дозволяє мікроорганізмам розкрити свій потенціал сповна.

В Україні кількість задоволених клієнтів дещо менше. Тут, як і у випадку з імунізацією населення, додатковий негатив привносять біопрепарати сумнівної якості, а також нерозуміння споживачами особливостей застосування біологічних добрив та бажання використовувати коктейлі за принципом «все в одному». Але навіть за таких умов 2/3 аграріїв отримують позитивний результат.

Про те, що проблема саме в цьому, ми постараємося вам показати на прикладі 2 культур: гороху та сочевиці, у яких один мікроорганізм-симбіонт — Rhizobium leguminosarum.

Досить теорії. У поле!

У 2017 році на полігоні Сквирської дослідної станції органічного виробництва Інституту агроекології і природокористування НААН Київської області було закладено досліди на посівах гороху та сочевиці червоної. Насіння дослідних варіантів обох культур перед висівом обробляли препаратом BiNitro Горох у дозі 0,7 л/т посівного матеріалу. Насіння контрольних варіантів висівали без обробки. Жодні додаткові системи живлення і захисту рослин на посівах не використовували.

При фенологічних спостереженнях було відмічене формування бульбочок як на коренях дослідних, так і контрольних рослин (фото 1, 2).

Фото 1. Формування бульбочок на рослинах гороху

Фото 2. Формування бульбочок на рослинах сочевиці

Це свідчить, що у ґрунтах дослідного полігону присутня популяція аборигенних ризобій, які сприяють формуванню бульбочок у достатній кількості навіть за відсутності інокуляції.

Ми не будемо акцентувати увагу на показниках формування вегетативної маси, адже для цих культур визначальним є саме урожай зерна (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив інокуляції на врожайність гороху та сочевиці

Як видно з таблиці, рослини гороху менш активно реагували на інокуляцію. У дослідному варіанті прибавка врожаю за відношенням до контролю становила 0,16 т/га, що менше 6%. У той же час інокуляція насіння сочевиці сприяла підвищенню урожайності культури на 0,39 т/ га, або майже 22%.

Тепер проведемо калькуляцію видатків і прибутку. Вартість інокулянту на 1 га посівів гороху становить близько 112 грн, а сочевиці — 70 грн. Орієнтовні розрахунки економічної ефективності представлені у табл. 2.

Таблиця 2. Економічна ефективність застосованого агрозаходу (середня закупівельна ціна станом 05.08.2017 становить: на горох— 6734 грн/т, сочевицю червону— 18 240 грн/т)

Навіть за незначної прибавки врожаю зерна на посівах гороху чистий прибуток у грошовому еквіваленті сягає понад 1200 грн/га. Інокуляція сочевиці приносить аграрію більше 7000 грн/га.

Висновки

Аналізуючи результати застосування інокулянтів при обробці насіння гороху і сочевиці, можна стверджувати, що наявність бульбочок на коренях рослин не є гарантією оптимальної урожайності. Так, горох менш активно реагує на обробку насіння біопрепаратами, і зростання врожайності у 5-6% для багатьох не є переконливим. Проте навіть у цьому випадку додатковий прибуток становить понад 1200 грн. Сочевиця більш залежна від наявності ефективних бактерій, які дозволяють їй краще розкрити свій потенціал продуктивності. І начебто симбіонт один і той же, проте результати різні! Цей приклад наочно демонструє, що в ефективність інокулянту істотний внесок роблять біологічні особливості цих культур.

Якщо провести паралель із вакцинацією, використання інокулянтів — це щеплення від можливих втрат урожайності, і його вартість надзвичайно мізерна у порівнянні з недоотриманим прибутком. Так, ви можете потрапити в ті 15%, які не одержують прибавку врожаю, але шансів увійти в число 85% щасливчиків набагато більша, адже співвідношення 1:6 на їх користь.