На якість силосу впливає багато чинників. Важливо кукурудзу зібрати вчасно, щоб забезпечити вміст сухих речовин в межах 30-35%. Якщо вміст сухих речовин менше 28%, існує ризик утворення силосного соку, а якщо більше 35% - можуть виникати труднощі з ущільненням силосної маси.

Оптимальною фазою для збирання кукурудзи на силос є період, коли вміст сухої речовини у зерні наближається до 60%. Зерно при цьому стає твердим, а якщо розламати качан, то можна побачити знизу під зерниною, там, де вона кріпиться до стержня, чорну точку. Це свідчить про припинення надходження пластичних речовин у зернівку. Вологість зерна менше 35%.

Проте вміст сухих речовин в середньому в рослині може бути дуже різним і залежить від кількості сухих качанів у загальній масі. За низького вмісту сухих речовин у качанах та низької частки сухих качанів - середній вміст сухої речовини буде складати 25%. Навпаки, при високій частці сухих качанів у посівах та високому вмісті сухої речовини в зерні, вміст сухої речовини в цілому в рослині може перевищувати 36%.

Важливою умовою нормального процесу молочнокислого бродіння при силосуванні є достатня кількість водорозчинних вуглеводів (цукрів). Якщо вміст цукрів менший 1,5% сирої маси, існує небезпека неправильного напрямку процесу бродіння, що пов'язано з недостатньою кількістю цукрів для діяльності молочнокислих бактерій.

Ущільнення маси під час силосування сприяє швидкому проходженню першої аеробної фази силосування (коли втрачається велика кількість сухої речовини і цукрів).

Недоліки ущільнення особливо проявляються після відкриття силосних конструкцій. У цей час поверхня відбору (зрізу) контактує з киснем, при цьому проходить розкладання та втрата сухої речовини та цукрів. Проникнення кисню повітря вглиб силосної маси залежить від ущільнення. Кисень сприяє розвитку аеробних плісняв та дріжджів. Це приводить до утворення шкідливих для худоби речовин, значних втрат енергії. Індикатором значних втрат якісних показників є розігрівання силосу.

 

-        вміст сухої речовини повинен становити 30-35%;

-        довжина часток рослин після різки має бути 4-6 мм;

-        структура кожної зернини повинна бути порушена, зернина роздроблена;

-        тиск на площу контакту повинен складати не менше 2 бар;

-        швидкість наповнення силосної конструкції повинна становити: шар завтовшки 0,8 м за годину.

 

При силосуванні внаслідок молочнокислого бродіння відбувається консервування. Молочні бактерії використовують цукри, з яких утворюється молочна кислота, що призводить до зниження рН. Для зменшення розкладання вуглеводів та білків необхідно, щоб рН фуражної маси, закладеної для зберігання, швидко зменшився до величини 3,6-4,3 і утримувався на такому рівні впродовж усього періоду зберігання силосу. Вміст молочної кислоти має становити 2% сирої маси або 6% сухої.

Вміст оцтової кислоти не повинен перевищувати 3,5% сухої маси. Хоча утворення оцтової кислоти сприяє зниженню рН, проте для цього втрачається більше сухої речовини, ніж для утворення молочної кислоти, а смакові характеристики силосу погіршуються.

При розкладі молочної кислоти маслянокислими бактеріями утворюється масляна кислота. Це призводить до великих втрат енергії кормів, підвищується рН, погіршуються смакові властивості силосу. Цей процес називають "псуванням силосу" внаслідок діяльності шкідливих мікроорганізмів. Рекомендується, щоб вміст масляної кислоти не перевищував 0,3% сухої речовини.

Оптимальний вміст етанолу повинен бути менше 1%.

Ферменти рослин та мікроорганізмів можуть розкладати білки в силосі. Внаслідок цього утворюється аміак. Наявність аміаку в силосі сприяє підвищенню буферності силосу і, таким чином, до підвищення рН. Часто підвищення вмісту аміаку супроводжується зростанням концентрації масляної кислоти. Рекомендовано, щоб вміст аміаку N-NH3 не перевищував 8-10% сухої речовини.

За сприятливих умов молочнокислі бактерії (гомоферменти) активно розмножуються в силосі і майже без втрат переробляють цукри в молочну кислоту. Інші бактерії (гетероферменти) разом з молочною кислотою утворюють також оцтову кислоту та двоокис вуглецю.

Окрім корисних мікроорганізмів у силосі можуть розвиватися й шкідливі - ентеробактерії. Присутність їх у силосі небажане, оскільки вони конкурують з молочнокислими бактеріями за цукри. Ентеробактерії перетворюють цукри в силосі частково у молочну кислоту, а також в оцтову та спирт. Внаслідок їх діяльності виділяється вуглекислий газ, а отже втрачається енергія поживних речовин корму. Ентеробактерії розкладають білки, що призводить до погіршення поживної цінності кормів. За певних умов вони можуть утворювати шкідливі сполуки - біогенні аміни. Також, внаслідок діяльності ентеробактерій, можливе відновлення нітратів у нітрити з подальшим утворенням дуже токсичних нітрозних сполук. Діяльність даної групи мікроорганізмів можна пригнічувати швидким зниженням рН.