Вирощують чину як продовольчу і кормову культуру. Насіння характеризується високою поживністю. У ньому міститься 28-30% білків, 24-45% вуглеводів, 0,5-0,7% жиру, 2,5-3,0 солей мінеральних речовин. Із борошна чини готують різні страви. Використовують також як овочеву культуру. За смаком страви із насіння чини майже такі, як з гороху.

Проте, в основному, чина використовується як кормова культура. Насіння в подрібненому стані - поживний концентрований корм для годівлі свиней та великої рогатої худоби. Ніжну зелену масу і > багате білком сіно добре поїдають всі види тварин. Для збалансованості за перетравним протеїном чину на корм вирощують у суміші з іншими культурами, особливо з ячменем і суданською травою. Згодовують також солому.

Використовують чину і як технічну культуру для виробництва казеїну, який застосовується для виготовлення фанери, пластмас, в текстильній промисловості.

Господарське значення чини обумовлюється її високою посухостійкістю, солевитривалістю, врожайністю, різнобічним використанням. Чина в сівозміні добрий попередник озимих і ярих зернових культур. Вона, як бобова культура, поліпшує фізико-хімічні властивості ґрунту і його родючість. Вирощують чину і як сидеральну культуру.

Батьківщиною дрібнонасінної чини є райони Південно-Східної Азії, а крупнонасінної - середземноморські країни. Вирощують її також в Індії, Афганістані, Ірані, Туреччині. Світова площа посіву чини близько 500 тис. га. Посівна площа чини в Україні незначна - в межах 5-6 тис. га. Урожайність зерна чини в посушливих районах становить 25-30 ц/га. Урожайність зеленої маси в районах достатнього зволоження досягає 250-300 ц/га.