В Україні поширена повсюдно, в окремі роки домінує над червоногрудою. Пошкоджує переважно озиму пшеницю, рідше жито і овес.

Спосіб життя такий самий, як у червоногрудої п’явиці, але личинки заляльковуються безпосередньо на рослинах. Зимують жуки в рослинній підстилці, дернині злакових трав, у купах трави і соломи або в ґрунті на глибині до 5 см. Упродовж року розвивається в одній генерації.

Заходи захисту  такі самі, що й проти п’явиці червоногрудої.

 

 

 Поширена повсюдно, але найчисленніша в Степу, центральному й східному Лісостепу. Пошкоджує овес, ячмінь, тверду пшеницю, кукурудзу і просо.

Жук 4 – 4,5 мм завдовжки, зеленуватосиній, передньоспинка і ноги жовтуваточервоні; вусики, гомілки і лапки чорні.

Яйце розміром 0,8 – 1 мм, янтарножовте, циліндричне.

Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленуватобурим слизом.

Лялечка 4 – 5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі.