Просо - одна з найбільш теплолюбних і жаростійких хлібів другої групи. Насіння проса починає проростати при температурі 8-10°С. При підвищенні температури, насіння проростає швидше. Так, якщо при температурі 8°С проростання наступає через 10-15 днів, то при 15°С - через 4-5, а при 20-25°С - через 3 дні. Про теплолюбність проса свідчить і те, що навіть при незначних заморозках (нижче мінус 2°С) його посіви гинуть. Сходи проса дуже пошкоджуються при тривалій одночасній дії низьких температур (6-10°С) і хмарної погоди. Знижені температури в період сходів негативно позначаються на подальшому рості і розвитку рослин. Сума середньодобових температур для ранньостиглих сортів становить близько 1500°С, а середньопізніх - понад 1600°С.
Жаростійкість проса(особливо після викидання волоті) набагато вища, ніж пшениці, ячменю і вівса. Параліч продихів при температурі 38-40°С у його наступає лише через 48 год., тоді як у ячменю - через 25-35 год, ярої пшениці - через 17 год, у вівса - через 5 - 7 год.
По відношенню до вологи просо - посухостійка культура. Краще за інші культури переносить ґрунтову і повітряну посухи, економно витрачає вологу. Транспіраційний коефіцієнт проса низький - від 126 до 300, для проростання насіння витрачає, порівняно з іншими зерновими культурами, найменше води-всього 25-30% від його маси. Посухостійкість проса обумовлена, насамперед, здатністю рослин витримувати тривале в'янення і зневоднення тканин. Просо здатне формувати вузлові корені при мінімальній вологості ґрунту. У проса рідко спостерігається запал зерна навіть тоді, коли в ґрунті кількість вологи наближається до мертвого запасу. Проте слід враховувати, що просо, відзначаючись високою посухостійкістю, підвищує врожайність при зрошенні.
Найвища вимогливість до вологи припадає на період за 20 днів до викидання волоті і до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей період викликає стерильність квіток
До ґрунтів просо не дуже вимоглива культура, але позитивно реагує на добрива. Здатність кореневої системи засвоювати поживні речовини в проса краща, ніж у пшениці, але гірша, ніж у вівса. Просо можна вирощувати на різноманітних ґрунтах - від легких супісків до важких суглинків. Кращими для проса є чорноземні і каштанові ґрунти. У суху погоду вищі врожаї забезпечуються на середніх і важких за механічним складом ґрунтах, а при достатньому зволоженні - на легких. Просо солевитривала культура, не переносить кислі ґрунти, краще росте при нейтральній реакції фунтового розчину (рН 6,5-7,5), вимогливе до поживних речовин. На утворення 1 ц зерна виносить з ґрунту 3 кг азоту, 1 , 4 кг фосфору, 3,5 кг калію. Має високу вимогливість до азоту, особливо в період інтенсивного росту (фаза виходу в трубку - викидання волоті).
Просо - самозапильна, світлолюбна рослина короткого дня. Вегетаційний період залежно від сорту і умов вирощування становить від 70-90 днів у скоростиглих сортів, до 110-120 днів у пізньостиглих. На початку вегетації просо повільно росте і часто пригнічується бур'янами, а тому вирощувати його слід на чистих від бур'янів полях.