В Україні зона підвищеної шкодочинності в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях і в АР Крим; нестійкої — у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Луганській областях; незначної — в лісостеповій зоні та Поліссі. Пошкоджує пшеницю, жито, просо, ячмінь, сорго, овес, рис, кукурудзу, льон і кормові культури, суниці й падалицю.

Жук 12 – 15 мм завдовжки, чорний або смоляночорний, зверху блискучий; вусики і ноги червонобурі. Надкрила тільки збоку вкриті негустими крапками й волосками.

 

 Поширена в Степу і Лісостепу аж до південної межі Полісся. За її чисельністю та шкодочинністю територію України можна поділити на дві зони: перша зона — постійної шкодочинності — охоплює Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, південні райони Кіровоградської області; друга зона — циклічної шкодочинності — північну частину Кіровоградської, Полтавську, Харківську, Черкаську, Київську, Сумську, Вінницьку, Чернівецьку та Закарпатську області.

 

 Поширений на південному заході України. Жуки живляться на відростаючих озимих, а потім сходами ярих, буряків, соняшнику, кукурудзи, тютюну та різних бур’янів.

Личинки живляться кукурудзою.

Жук розміром 6,5 – 8 мм, чорний, густо вкритий сірими волоскоподібними лусочками. Зовні дуже схожий на сірого бурякового довгоносика, але має розвинені крила.

Яйце розміром 1 мм, видовженоовальне, жовтуватобіле.

Личинка — 8 – 10 мм, безнога, зігнута, жовтуватобіла, голова і останній членик сірокоричневі.

 

 В Україні найчисленніший у південній смузі лісостепової зони, у підзоні різнотрав’яного степу та в Криму.

Личинки молодших віків живляться мертвими рослинними рештками, старших — шкодять сільськогосподарським рослинам подібно до дротяників, пошкоджуючи висіяне насіння і сходи. Шкідники пшениці, кукурудзи, сорго, сої, соняшнику.

Жук розміром 7 – 9,5 мм, блискучий, чорного кольору, з опуклими надкрилами; вусики ниткоподібні, 11членикові, довші, ніж голова і передньоспинка.

Яйце розміром 1 мм, блискуче, біле, довгасте.

 

 Поширений в Україні у степовій зоні та в Криму. Жуки живляться переважно в полі прив’ялими рослинами, а також у коморах і складських приміщеннях проростками картоплі, іноді бульбами, а також різними залишками зерна.

Найбільшої шкоди завдають личинки після перезимівлі, вони пошкоджують висіяне насіння кукурудзи, соняшнику, буряків, баштанних та інших культур.

 

 Поширений на півдні Лісостепу і в Степу.

Жуки пошкоджують сходи різних бур’янів, а також прив’ялі культурні рослини, особливо пшеницю, кукурудзу, соняшник, буряки.

Личинки живляться висіяним насінням, сходами кукурудзи, буряків, розсадою овочевих та інших культур.

Жук розміром 20 – 27 мм, чорний, з витягнутим довгим тілом; голова опукла, матова, крупнопунктирована чорним; крил немає.

 

 В Україні поширений переважно на півдні Лісостепу та в Степу. Поліфаг, жуки живляться бур’янами (спориш, березка та ін.), личинки пошкоджують висіяне насіння різних сільськогосподарських культур і підземні органи рослин (стебла, корене і бульбоплоди та ін.).

Жук завдовжки 7,3 – 9,6 мм, овальний, чорний із сизуватим відтінком; надкрила однакової ширини з передньоспинкою, задній край передньоспинки дугоподібний, спрямований опуклістю вперед.

 

 Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Жуки багатоїдні і пошкоджують різні культури, однак найнебезпечніші для сходів просапних і розсади овочевих культур навесні та на початку літа.

Личинки живляться гнильними рослинними рештками, живих рослин майже не пошкоджують.

 

 Поширений у Карпатах і Передкарпатті, по долинах річок досягає півдня степової зони України.

Личинки всеїдні, але віддають перевагу хижацтву і сапрофагії, подекуди шкодять сільськогосподарським рослинам, особливо овочевим і коренебульбоплодам.

Жук розміром 10 – 14 мм, самки більші й плескаті. Верх чорний, іноді надкрила жовті або бурокоричневі, верх має довге сіре опушення.

Передньоспинка опукла, трохи витягнута, блискуча, з дрібною пунктировкою, задні кути гострі, з тонкими кілями.

 

 Трапляється повсюдно, за винятком піщаних ґрунтів Полісся. Зона найбільшої шкодочинності охоплює центральний і лівобережний Лісостеп. Жуки пошкоджують висадки цукрових буряків, об’їдаючи квітки, личинки — висіяне насіння і молоді сходи цукрового буряку, злакових і овочевих культур. Восени личинки завдають шкоди тільки картоплі і активно займаються хижацтвом, знищуючи личинок і лялечок мух, піщаного мідляка та інших комах.

Природними ворогами личинок є хижі жужелиці родини Broscus, однак вони не відіграють помітної ролі в обмеженні їх чисельності.