В Україні та Автономній Республіці Крим поширена в зоні вирощування квасолі окремими локальними осередками. Основними кормовими рослинами квасолевої зернівки є всі види квасолі: багатоквіткова, гостролиста, звичайна, золотиста, лимська та ін.; у зерносховищах може пошкоджувати горох. При штучному заселенні завдає шкоди насінню нуту, чини, кормових бобів та сої.

 

 Поширена повсюдно. Монофаг. Завдає шкоди гороху (Pisum sativum, P arvense).

Жук розміром 4 – 5 мм, чорний, зверху вкритий рудуватосірими волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору; передні три членики вусиків, гомілки та лапки середніх ніг червонуваті. Яйце — 0,6 – 1 мм, еліптичної форми, бурштиновожовте. Личинка завдовжки 5 – 6 мм, маленька голова глибоко втягнута в грудний відділ тіла; лялечка — 4 – 5 мм, світложовта.

 

 Жук темнобронзового кольору із зеленуватим відтінком, тіло завдовжки до 2,3 мм.

Спосіб життя цих двох видів багато в чому подібний. Личинки їх циліндричної форми, бруднобілого кольору, з бурими цятками і рідкими щетинками, тіло завдовжки 3 – 5 мм.

 

 В Україні поширена повсюдно. Пошкоджує озиму і яру пшеницю, ячмінь, жито, овес, чумизу, злакові трави.

Жук 1,8 – 2,8 мм завдовжки, темнобронзового кольору із зеленуватим відтінком; передньоспинка і голова вкриті дрібними крапками.

 

 

 Поширена повсюдно. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, просо, кукурудзу, злакові трави.

Жук 1,5 – 2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або голубим металічним блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга.

Яйця блідожовті, овальні, завдовжки 0,5 мм. Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична. Лялечка дещо темніша за личинку.

 

 В Україні поширена повсюдно, в окремі роки домінує над червоногрудою. Пошкоджує переважно озиму пшеницю, рідше жито і овес.

Спосіб життя такий самий, як у червоногрудої п’явиці, але личинки заляльковуються безпосередньо на рослинах. Зимують жуки в рослинній підстилці, дернині злакових трав, у купах трави і соломи або в ґрунті на глибині до 5 см. Упродовж року розвивається в одній генерації.

Заходи захисту  такі самі, що й проти п’явиці червоногрудої.

 

 

 Поширена повсюдно, але найчисленніша в Степу, центральному й східному Лісостепу. Пошкоджує овес, ячмінь, тверду пшеницю, кукурудзу і просо.

Жук 4 – 4,5 мм завдовжки, зеленуватосиній, передньоспинка і ноги жовтуваточервоні; вусики, гомілки і лапки чорні.

Яйце розміром 0,8 – 1 мм, янтарножовте, циліндричне.

Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленуватобурим слизом.

Лялечка 4 – 5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі.

 

 Поширений повсюдно, але значну шкодочинність відмічено в степовій зоні та Криму. Жуки пошкоджують пиляки, а також зав’язі та зерна на початку наливання в колосках жита, пшениці, ячменю; личинки пошкоджують корені буряків, соняшнику, тютюну, бульби картоплі; сіянці яблуні, груші, сливи, вишні.

Тіло жука 8 – 10 мм завдовжки, синюваточорне з металічним блиском, черевце і надкрила коричневожовті, без малюнка, з твердими шипами по краях.

 

 Поширений в Україні повсюдно, але частіше в Поліссі та північному Лісостепу, а також у передгір’ях Криму. Жуки пошкоджують недозрілі зерна пшениці, жита, ячменю, могару; личинки — бульби картоплі, корені буряків, зернових злаків.

Жук 10,5 – 13 мм завдовжки, чорний із зеленуватим металічним полиском; надкрила бурожовті з чорним малюнком у вигляді хреста, який може повністю редукуватися.

Яйця білі, округлі, завдовжки 1,5 – 2 мм.

 

 Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.