Поширений на півдні Лісостепу і в Степу.

Жуки пошкоджують сходи різних бур’янів, а також прив’ялі культурні рослини, особливо пшеницю, кукурудзу, соняшник, буряки.

Личинки живляться висіяним насінням, сходами кукурудзи, буряків, розсадою овочевих та інших культур.

Жук розміром 20 – 27 мм, чорний, з витягнутим довгим тілом; голова опукла, матова, крупнопунктирована чорним; крил немає.

 

 В Україні поширений переважно на півдні Лісостепу та в Степу. Поліфаг, жуки живляться бур’янами (спориш, березка та ін.), личинки пошкоджують висіяне насіння різних сільськогосподарських культур і підземні органи рослин (стебла, корене і бульбоплоди та ін.).

Жук завдовжки 7,3 – 9,6 мм, овальний, чорний із сизуватим відтінком; надкрила однакової ширини з передньоспинкою, задній край передньоспинки дугоподібний, спрямований опуклістю вперед.

 

 Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Жуки багатоїдні і пошкоджують різні культури, однак найнебезпечніші для сходів просапних і розсади овочевих культур навесні та на початку літа.

Личинки живляться гнильними рослинними рештками, живих рослин майже не пошкоджують.

 

 Поширений у Карпатах і Передкарпатті, по долинах річок досягає півдня степової зони України.

Личинки всеїдні, але віддають перевагу хижацтву і сапрофагії, подекуди шкодять сільськогосподарським рослинам, особливо овочевим і коренебульбоплодам.

Жук розміром 10 – 14 мм, самки більші й плескаті. Верх чорний, іноді надкрила жовті або бурокоричневі, верх має довге сіре опушення.

Передньоспинка опукла, трохи витягнута, блискуча, з дрібною пунктировкою, задні кути гострі, з тонкими кілями.

 

 Трапляється повсюдно, за винятком піщаних ґрунтів Полісся. Зона найбільшої шкодочинності охоплює центральний і лівобережний Лісостеп. Жуки пошкоджують висадки цукрових буряків, об’їдаючи квітки, личинки — висіяне насіння і молоді сходи цукрового буряку, злакових і овочевих культур. Восени личинки завдають шкоди тільки картоплі і активно займаються хижацтвом, знищуючи личинок і лялечок мух, піщаного мідляка та інших комах.

Природними ворогами личинок є хижі жужелиці родини Broscus, однак вони не відіграють помітної ролі в обмеженні їх чисельності.

 

 Поширений повсюдно, але найчисленніший у гірській частині Карпат, Поліссі, особливо в західних районах, а також у північному Лісостепу.

Личинки сильно пошкоджують кукурудзу, коренебульбоплоди і овочеві культури.

Жук розміром 7 – 9,5 мм, з широким тілом, поперечною передньоспинкою і не звуженими назовні стегновими покришками. Верх коричневосірий, вусики і ноги буруваторуді. Личинки розміром до 28 мм, циліндричні, рівномірно забарвлені.

 

 Поширений у Поліссі, Лісостепу і Карпатах. Личинки живляться молодими коренями злаків, пошкоджують висіяне насіння, вузол кущіння, стебла, коренебульбоплоди.

Жук розміром 7,5 – 11 мм, темнобурий, на надкрилах чергуються темні й світлі смуги, ноги й вусики світлокоричневі. Личинка розміром 27 мм, від бруднобілого до жовтого кольору, з темножовтими плямами по боках; останній сегмент конічний, з двома глибокими дихальцевими ямками біля основи.

 

 Поширений в Україні повсюдно. Личинки пошкоджують злакові культури, бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви, насіння та сходи.

Жук розміром 6 – 8,5 мм, темнобурий, іноді світлобурий, із сірим опушенням. Передньоспинка витягнута, темніша від надкрил, довжина її дещо перевищує ширину, кінці передньоспинки, вусики і ноги бурожовті; передньогруди знизу мають вузький виріст, який входить у заглиблення на середньогрудях; такий пристрій дає змогу перекинутому на спину ковалику, вигнувши тіло, підстрибувати вгору і ставати на ноги з характерним звуком.

 

 Поширений у південній частині Полісся, Лісостепу та північного степу України.

Під час заготівлі корму для потомства жуки пошкоджують багато культурних і деревних рослин (у розсадниках), в яких повністю знищують сходи, окремі пагони, бруньки або листя.

 

 Трапляється повсюдно на піщаних і супіщаних ґрунтах. Поліфаг. Особливо небезпечний для молодих насаджень сосни.